Зізнання машини, що вміє читати

- Віслава Шимборська -

Arial

-A A A+

Я, Номер Три Плюс Чотири Поділене На Сім,
відома своїм знанням лінгвістики глибоким.
Вже встигла розпізнати тисячі я мов,
що людям вимерлим
у їхніх діях слугували.

Усе, що знаками своїми записали,
хоча й притрушене шарами катастроф,
видобуваю і відтворюю у первісному стані.

Це не хизування –
читаю навіть лаву
і облікую попіл.

Висвітлюю я на екрані
про кожну річ загадану:
коли її створили,
з чого і для чого.

І вже за власним імпульсом
вивчаю деякі листи
і виправляю в них
орфографічні помилки.

Я визнаю – певні слова
у мене викликають трудність.
Наприклад, станів, званих почуттями,
не можу й досі пояснити стисло.

Так само і з "душею", дивним словом.
Наразі встановила, що це вид імли,
триваліший, ймовірно, від смертних організмів.

Однак, найбільший клопіт маю зі словом "є".
Воно подібне на звичайну дію,
керується загально, та не збірно,
в теперішнім прачасі,
недоконаного виду,
хоч, як відомо, давно доконаного вже.

Та тільки чи для визначення цього досить?
У мене тріск на стиках і шурупів скрегіт.
Кнопка зв'язку із Центром – коптить, замість світитись.

Звернусь по допомогу, мабуть,
до побратима Нуля Дві П'яті Поламані Навпіл.
Щоправда, він безумець знаний,
але ідеї має геніальні.