Презентація на тему «Кохання в житті Лесі Українки»

Слайд #1

Кохання в житті Лесі Українки
Я в серці маю те, що не вмирає…
Л. Укрїнка

Слайд #2

Леся Українка і Сергій Мержинський…Трагічна , безмежно сумна , але й водночас духовно висока історія кохання, далека від повної взаємності…Вони познайомилися в Ялті в 1897 році. Двоє самотніх людей, зломлених важкою хворобою.

Слайд #3

Він - стриманий, скромний, делікатний молодий чоловік 27 років, синьоокий, красивий, з хворобливою матовою шкірою. Демократ, революціонер, засновник політичних гуртків у Києві та Мінську, один з організаторів I з'їзду РСДРП . До того ж він захоплювався і поезією, однак великих творчих висот не досяг.

Слайд #4

Вона - на рік молодша, тендітна, худенька, сором'язлива, схожа на зовсім юну дівчину. Жінка, яка втілює у собі силу і мудрість, талант і широку душу, що зуміла знайти в собі мужність боротися з хворобою і прожити дуже коротке життя так яскраво і повноцінно.

Слайд #5

Одного разу революціонер Павло Тучапський порекомендував своєму хворому на туберкульоз другові Сергію Мержинському підлікуватися в Ялті і мимохідь зауважив, що там той зможе побачити Ларису Петрівну Косач, талановиту поетесу і розумнішу жінку, з якою навряд чи буде нудно в маленькому курортному містечку.

Слайд #6

Мержинський скористався порадою соратника і відвідав Лесю в Ялті. Вона йому відразу сподобалася. Але на поетесу молодий чоловік справив не найкраще враження: t«Мій новий знайомий tМержинський, - tнарікала Леся, - все tплаче, що море йому tне видно, москіти його tз'їдають і купання не те». Вона іронізувала, але Леся мала право так говорити. Іноді, майже втрачаючи свідомість на ялтинських вуличках, вона лягала прямо на землю, щоб перепочити трохи і йти далі.

Слайд #7

Вона знала, що таке фізичний біль, і вміла терпіти його, а комарі й холодне море здавалися їй зовсім незначною дрібницею. Чим далі продовжувалося знайомство, тим тепліше і щиріше ставилася поетеса до нового друга. Йому першому прочитала вона п'єсу «Блакитна троянда», з боку скромної Лесі це було знаком особливої прихильності та довіри. Незабаром Мержинський повернувся до Мінська, а Леся залишилася в Криму ще на рік

Слайд #8

Настала осінь. Ялта спорожніла. Хворій жінці ставало все гірше: хворіли не тільки кістки - з'явилися нервові напади і висип по тілу. І раптом, зовсім не очікуючи того, Леся отримала невеликий, але дуже емоційний лист від Мержинського. Він запропонував поставити її п'єсу в мінському театрі, і поетеса з радістю прийняла пропозицію. Однак це був лише привід, щоб продовжити стосунки, і Леся потім довго бідкалася, чому ж її знайомий в інших листах зовсім не згадував про п'єсу, зачіпаючи в листуванні зовсім інші теми.

Слайд #9

У 1899 році Леся повернулася додому. Через кілька днів туди приїхав і Сергій Мержинський. Він пристрасно бажав побачити свою подругу, але Леся нібито залишилася байдужою до його приїзду: поетеса думала про інше: про майбутню операцію, яка, так хотілося вірити, поверне їй здоров'я і дасть нові сили. Через два тижні Мержинський покинув Гадяч. А після його від'їзду Леся написала вірш «Перервалася, не закінчившись, розмова ...» і присвятила його Сергію.

Слайд #10

Лариса Косач відправилася до Берліна, де пройшла довгоочікувана і дуже болюча операція: разом з вогнищем туберкульозу у поетеси була видалена велика частина кульгового суглоба. Пізніше вона зізналася, що «навіть за небесне царство більше такого не захоче». Коли Леся повернулася в Україну, на своєму столі вона знайшла подарунок від Сергія - невеликий томик творів Гейне. На звороті титульного аркуша Мержинський підписав: «Пані Лесі на пам'ять про дружні і серцеві стосунки».

Слайд #11

Взимку 1900 року, черговий раз зустрівшись із Сергієм у Києві, Леся була вкрай засмучена станом свого друга і в надії, що ялтинське повітря поверне йому сили, наполегливо змушувала Мержинського поїхати в Крим.

Слайд #12

Через півроку, не відчувши покращення, Сергій повернувся до Мінська і оселився на квартирі у своїх тіток. Він більше не міг піклуватися про себе самостійно і згасав з кожним днем. Леся, дізнавшись про це, вирішила відразу відправитися до коханого і, можливо, зізнатися йому в своїх почуттях

Слайд #13

У її планах було перечекати зиму і, коли Мержинський трохи одужає, відвезти його за кордон. Вона вже не приховувала своїх почуттів до нього: «Мій друже, любий мій друже, створений для мене. Як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? .. Я бачила тебе і раніше, але тепер я йду до тебе з усією душею, як дитина йде в обійми того, кого їй шкодує ... Це нічого, що ти мене не обіймав ніколи, це нічого, що між нами не було поцілунків ... Тільки з тобою я не одна. Тільки з тобою я не на чужині ... »

Слайд #14

Всупереч волі матері Леся вирушила до Білорусі, де оселилася у тіток Сергія і не відходила від коханого чоловіка ні на хвилину. А ночами в розпачі писала своїм близьким: «Життя моє тут трагічне. Я повинна бути найспокійнішою серед усіх, хоча я менше за всіх маю ілюзії, а тому і надії ... Мій друг каже, як ми поїдемо за кордон, до Швейцарії, як буде чудово зустріти там весну. А я весни боюся, так боюся, як ... Того, чого не можу назвати ». Сергій дорікав їй у тому, що через нього вона зупинила свою роботу, що підриває своє і без того слабке здоров'я

Слайд #15

Леся, набираючись нових сил, усміхалася йому, показувала, що нічого не змінилося, що вона пише, творить і створює нові вірші. Поетеса була змушена працювати, щоб коханий чоловік ні на хвилину не помітив, як сильно вона пригнічена і як чітко усвідомлює неминуче наближення його смерті. Він уже не підводиться з ліжка. Говорить мало і лише пошепки.

Слайд #16

Вона, знаючи, що Сергій дотепер кохає іншу жінку , біля ліжка хворого пише від його імені листи до «суперниці». Знаходить в собі сили сказати матері: «Не буду, звичайно, говорити тобі, що начебто мені тепер легко жити. Це неправдою було б , та лише нагадаю тобі, що я дуже стійка , отже ж , ти можеш бути впевнена, що мені ніяка небезпека не загрожує…» .

Слайд #17

Молодий 30-річний чоловік із красивими очима тримав на грудях хрест. Біля ліжка – Євангеліє – в останні дні життя став християнином.Отримав лист від коханої. Губи шепотіли її ім'я, потемніле від болю лице ледь освітлювала слабенька посмішка.

Слайд #18

У ніч на 18 січня 1901 Леся Українка створила один з найпрекрасніших ліричних шедеврів про самовідданість, жертовність і любов. «Одержима» до сих пір змушує читача переживати те, що відчувала ці два страшні місяці поруч з коханим Леся. «Я не покину його, як залишили його інші друзі, - писала своїм рідним поетеса. - Я з ним залишуся стільки, скільки цього буде потрібно».

Слайд #19

Переживши зиму, Сергій Костянтинович Мержинський помер 3 березня 1901 року на руках у ніжної подруги. Леся до кінця свого життя зберегла любов до Мержинського. І навіть потім, коли вийшла заміж за іншого, відданого їй чоловіка, вона не переставала згадувати про колишнього коханого, що покинув цей світ раніше її самої.

Слайд #20

Через шість років після смерті Сергія, коли Лесі виповнилося тридцять шість років, вона зустріла Климента Квітку, музикознавця і збирача народного фольклору. Вони одружилися. Скромний, ніжний і терплячий Квітка довів своє щире почуття дорогій його серцю жінці

Слайд #21

Він продавав все нажите їм і таким чином збирав гроші для лікування дружини. На виручені суми Леся лікувалася в Європі у найкращих докторів, але хвороба продовжувала прогресувати. Призупинити її в цей раз лікарям не вдалося. Поетеса померла в Грузії 19 липня (1 серпня) 1913 року.

Слайд #22

Феноменальна жінка. Вона не тільки не зламалася, вона переплавила своє безмежне горе у вогні творчої фантазії, яка допомагала їй створити шедеври в майбутньому. Геніальна велич духу дала право їй написати: «Я в серці маю те, що не вмирає…»..

Слайд #23

Виконувала
Маковоз Марія
Учениця 10-А класу