Презентація на тему «Видатні живописці Іспанії» (варіант 2)

Слайд #1

Видатні живописці Іспанії
Ель Греко
Франсіско-Хосе де Гойя

Слайд #2

Ель греко

Слайд #3

Творчість цього майстра була в забутті протягом трьох століть. Пояснюється це тим, що дуже відрізнялися його твори від того магістрального напряму, за яким починаючи з XVI століття розвивався західноєвропейський живопис. Тільки у двадцятому столітті його творчість зайняла належне місце в історії мистецтва та художньої культури минулого.

Слайд #4

Ель Гре́ко, справжнє ім'я Доменікос Теотокопулос — іспанський художник грецького походження. Один із представників поствізантійської школи іконопису (Критська школа)
Народився Ель Греко на острові Крит, що у той час входив до Венеціанської республіки та був неформальним центром пост-візантійського мистецтва.
Батьки майбутнього художника були заможними городянами, які втекли в свій час у сільську місцевість після венеціанських заворушень у період з 1526-го по 1528-й

Слайд #5

Доменікос довгий час вивчав мистецтво у себе на батьківщині. Спочатку він відвідував школу на Криті, де опановував мистецтво малювання ікон і секрети класичних прийомів стародавніх греків. Саме в цій школі Ель Греко вивчив грецьку і латину.
Деякий час Доменікос вчився і у Венеції - туди він перебрався в 1567 році. Про його пригоди у Венеції відомо небагато - затримався там Ель Греко на три роки; ходять чутки, що вчився він у самого Тиціана

Слайд #6

У Венеції Ель Греко створює відомі картини - «Вигнання торговців із храму», яка виконана темперою на дерев'яній дошці і підписана по-грецьки: «Доменікос Теотокопулос, критянин», і «Зцілення сліпого». Роки, проведені молодим живописцем у Венеції, були роками серйозного учнівства.
«Зцілення сліпого»
«Вигнання торговців із храму»

Слайд #7

У 1570 художник приїхав до Риму, де відкрив художню майстерню. В Італії Ель Греко почерпнув чимало нового, як слід збагативши свій стиль елементами маннерізма і венеціанського Ренессансу . Саме венеціанські художники навчили Ель Греко малювати і компонувати складні, багатооб'ектні ландшафти.

Слайд #8

У 1576 Ель Греко попрямував до Іспанії на службу королю Філіпу II Іспанському.
Перше велике замовлення в Іспанії Ель Греко отримав в кінці 70-х років, то був великий вівтар для церкви Сан-Домінго ель Антігуо в Толедо (1577). Художник написав у 1577-1579 роках вівтарні картини «Трійця», «Воскресіння Христа», «Поклоніння волхвів» і чотири зображення святих. Цю роботу Ель Греко високо оцінили і фахівці, і глядачі, але вона викликала протест церковників Толедо, вона їм була незрозуміла.

Слайд #9

Через деякий час художник остаточно переїхав до м.Толедо - стародавню столицю Іспанії, центр іспанської освіти і мистецтв того часу, де і залишався до кінця свого життя. Саме в Толедо Ель Греко написав свою відому картину «Поховання графа Оргаса» (1586), яка принесла йому славу і величезну кількість замовлень, в основному від церкви.

Слайд #10

Ель Греко відрізнявся незалежною вдачею, гордістю і власним оригінальним стилем. Картини він завжди підписував грецькою мовою своїм грецьким ім'ям, а називав себе Доменіко Греко, на італійський манер. Прізвисько «Ель Греко» дали йому каталонці, додавши артикль «ель» до італійського прозвиська «Греко»

Слайд #11

Ель Греко навчався в майстерні Тиціана, але техніка його живопису істотно відрізняється від техніки його вчителя. Для робіт Ель Греко характерні швидкість і експресивність виконання, які наближають їх до сучасного живопису.

Слайд #12

Більшість його творів виконані таким чином: лінії малюнка наносилися на поверхню білого клейового ґрунту, який потім покривався імприматурою коричневого кольору - паленою умброю. Фарба наносилася так, щоб білий грунт частково просвічувася через неї. Потім йшло моделювання форм в світлі і півтонах білилами, й півтони при цьому набували дивовижний, характерний для Ель Греко сірий перламутровий тон, якого неможливо домогтися простим змішуванням фарб на палітрі. В тінях коричнева підготовка часто залишалася абсолютно недоторканою....

Слайд #13

Маньєрист Ель Греко ставав суворим і непідкупно правдивим у портретах, як корифеї Антоніс Мор (бл.1520–1577) або Тиціан (бл. 1485–1576). Аби написати вдалий портрет, йому неважливо було добре знати модель.
Постійне виживання серед чужих, недоброзичливих і небезпечних людей навчило його розпізнавати особи портретованих. Тому його портрети такі різні, такі психологічно насичені, і таки майстерні.

Слайд #14

Створені художником портрети аристократів, письменників, лікарів, вчених, склали галерею видатних сучасників художника. Одне з ранніх творів такого роду - «Портрет кавалера з рукою на грудях» (1577-1579).

Слайд #15

Колорит картин Ель Греко надзвичайно багатий і насичений - на барвистій поверхні спалахують помаранчеві, червоні, рожеві мазки різних відтінків; переливаються і мерехтять оливкові, жовті, зелені та фіолетові вбрання, виконані лесуваннями. Завдяки таланту художника все це з'єднується в єдиній кольоровій гармонії.

Слайд #16

Як свого роду заповіт, підведення творчих підсумків усього життя, може розглядатися останній твір майстра - «Вознесіння Марії» (1613). Ель Греко тримав пензель в руках до останнього подиху. Смерть настала 7 квітня 1614.
Смерть художника справила глибоке враження на його сучасників. Один з них писав: «Наступні століття будуть захоплюватися його мистецтвом, не маючи можливості його наслідувати».

Слайд #17

Франсіско-Хосе де Гойя

Слайд #18

Гойя увійшов в історію мистецтва як живописець, який заперечував класичні правила композиції, що зумів показати людських істот поза навколишнього середовища. Художнє світосприйняття художника віщує живопис сюрреалізму.

Слайд #19

Розповіді про молодість Гойї дуже схожі на легенди. Одного разу в Сарагосі за ним полювала інквізиція, тому що бійкою в день церковного свята він образив святиню. Він біжить до Мадриду. У столиці Франсіско як-то знайшли на вулиці спливаючого кров'ю, з ножем суперника у спині. Пізніше він мандрував по Іспанії разом з безпритульними тореадорами.

Слайд #20

При тому рано виявилися незвичайні художні здібності Франсіско, тому юнак був визначений в 1760 році учнем сарагосського живописця і «ревізора благочестя» Святої інквізиції - Хосе Луса Мартінеса.

Слайд #21

У 1764 і 1766 роках Франсіско безуспішно намагався вступити до Академії Сан-Фернандо в Мадриді. З 1766 він займається в Мадриді у Франсиско Байеу, який навчався разом з ним у Мартінеса. У 1773 році Гойя одружується з його сестрою Хосефе.

Слайд #22

У 1771 році Гойя побував в Італії, де в Пермській академії вдостоївся премії за картину «Ганнібал, що поглядає з висот Альп на італійські землі».

Слайд #23

Повернувшись на батьківщину, він виконав перші значні роботи - розписав фресками капелу палацу графа Каетано де Собрадіель, церкви Ремолінос і аулу Дей, а потім - один з куполів сарагосського собору Санта-Марія дель Пілар (1771-1772)

Слайд #24

До середини семидесятих років він влаштувався в Мадриді і тут в 1776 році за рекомендацією Байеу отримав місце художника королівської мануфактури гобеленів.
Гойя створює безліч історичних і жанрових картин, малюнків і картонів для Королівської мануфактури Санта-Барбара в Мадриді. Його картони відрізнялися надзвичайною різноманітністю, багатством фантазії, оригінальністю задумів і майстерністю виконання. Гойя одним з перших продемонстрував техніку поєднання різних тонів.

Слайд #25

Одночасно з роботою для королівської мануфактури Гойя пише численні портрети. Серед них офіційні замовлення: «Карл III на полюванні» (приблизно 1782), «Прем'єр-міністр граф Флоридабланка» (1783),
і такі, в яких проявляється жвавий інтерес живописця до портретованого, проникливе ставлення до нього, що дозволяють загострити образ, побачити його найхарактерніші риси: «Маркіза Ганна Понтехос» (1787), «Сім'я герцога Осуна» (1787).

Слайд #26

У вісімдесяті роки в житті Гойї починається смуга офіційних успіхів. У 1780 році його одноголосно обирають членом Королівської академії мистецтв. У 1785 році він стає її віце-директором, а ще через десять років - директором живописного відділення Академії.

Слайд #27

На останні роки вісімнадцятого століття припадає його вражаюча серія офортів «Капрічос» (1793-1797), що складається з вісімдесяти трьох творів. Загальний дух їх сам Гойя прекрасно висловив у коментарі до одного з листів: «Світ - це маскарад ... Всі хочуть здаватися не тим, хто вони є, всі обманюють, і ніхто себе не знає».

Слайд #28

Переживши страшні роки окупації країни наполеонівськими військами, опинившись свідком звірячих розправ інтервентів з мирним населенням, майстер створив справді трагічні твори - «Повстання 2 травня на Пуерта дель Соль» і «Розстріл в ніч з 2 на 3 травня 1808» (1808-1814) .
У «Повстанні» Гойя з великою і суворою силою показує запеклість і тяжкість боротьби і безмежну мужність простих людей.

Слайд #29

Після сходження на іспанський престол Фердинанда VII змінилося ставлення Гойї до уряду. Він їде в 1823 році до Франції, в Бордо.
У Бордо він писав в основному портрети друзів, освоїв техніку літографії. Гойя працював майже до останнього дня: «Мені не вистачає здоров'я і зору і тільки воля підтримує мене», казав художник. Він намалював старого на милицях і підписав малюнок: «Я все ще вчуся».
Помер Гойя 16 квітня 1828 від паралічу.