Твір на тему: «Люди більше заслуговують на захоплення, ніж на зневагу» за романом Альбера Камю «Чума»

Альбер Камю у своїй творчості часто оповідав про психологію людини та її поведінку в несподіваних та небезпечних ситуаціях. Адже, давно відомо, що особа діє в таких випадках, керуючись інстинктами та підказками підсвідомості, а не здоровим глуздом, тому інколи вона не обдумує власні вчинки.

Яскравим прикладом є роман «Чума», у якому люди змогли показати свої найкращі та найгірші якості завдяки раптовій епідемії «чорної смерті». Мешканці міста Оран були надзвичайно налякані цією подією, але думки населення одразу розділились: перші почали невпинно працювати над засобами, які здатні знищити хворобу, і намагатися допомогти хворим оранцям; другі ж вдавали, що все в порядку, та просто змирилися з цим; а треті намагалися будь-якими способами втекти з міста, незважаючи на заборону місцевої влади.

Пізніше люди почали розуміти, що лише спільними зусиллями можна добитися знищення чуми, і стали приєднуватись до санітарних бригад під керівництвом лікаря Ріє. Вони стали допомагати лікувати хворих, ізолювати їх. Але все одно залишалися ті, які вважали, що чума — просто покарання за гріхи, і просто змирилися з цією думкою, не роблячи нічого для досягнення спільної мети — визволення. Та таких були одиниці, інші ж згуртувалися в єдиний механізм боротьби з проклятою хворобою.

Ще ніколи оранці не були такі дружні, хоча раніше вони вважали, що коли проблема не стосується тебе особисто — то не твоя проблема. Серед них з’явилися справжні герої: люди, які найперші почали організовувати санітарні бригади та створювати щеплення проти чуми. Одним із таких осіб був лікар Ріє. Він показав справжню мужність та відданість своїй справі. Коли Ріє дізнався, що в санаторії хворіє його дружина, то все одно залишився в місті допомагати людям, адже розумів, що без нього люди зневіряться. Звісно, що всі подумають, що справи зовсім погані, коли кращий лікар Орану тікає звідси.

Не можна не згадати й журналіста Рамбера, який потрапив у Оран за декілька днів до початку епідемії. У Парижі залишилась його кохана, і він безмежно сумував за нею й намагався віднайти можливість вибратися до неї. Він спочатку намагається покинути місто легально, але коли йому це не вдається, він звертається за допомогою до контрабандиста Коттара. Та раптово Рамбер розуміє, що «соромно бути щасливим одному», тому залишається в Орані та стає активістом у санітарній дружині Ріє.

Я вважаю, що люди все ж заслуговують на захоплення, а не на зневагу, адже, незважаючи на початкові негативні настрої суспільства, вони змогли перебороти себе й віднайти в собі сили допомогти всьому місту визволитися від страшенної епідемії чуми. Кожен рано чи пізно починає розуміти, що слід допомагати одне одному. Тому, не слід зважати на їхній страх на початку чуми, а треба дивитись на результат: місто звільнилось від зачумленості, а оранці виявили свої найкращі людські якості.