Твір у форматі ЗНО: «Як має чинити людина, коли на шляху трапляються перешкоди»

Прожити життя без труднощів і проблем, мабуть, просто неможливо. Кожного дня, хочемо того чи ні, ми переживаємо якісь скрутні моменти, відчуваємо дискомфорт, коли щось йде не так, як мало б. Але все це цілком нормально, адже життя не було б повноцінним, якби не підкидувало нам трошки цікавих випробувань. Та, на жаль, люди частенько якось нездорово реагують на труднощі, які трапляються на життєвому шляху. Я ж вважаю, що перешкод не треба боятися, а навпаки, їх варто з гідністю проходити.

По-перше, перешкоди — це показник того, що людина хоча б щось робить зі своїм життям. Вона розвивається, йде до мети чи поставленої цілі і, звичайно, у такі моменти не один раз зустрічається з серйозними труднощами, бо інакше бути не може. Нічого, на жаль, не буває просто з неба, щоб досягнути бажаного треба плідно працювати і не боятися, не покладати рук при першій нагоді, яку «дарує» тобі доля. Тому треба пам’ятати, що випробування, перешкоди — це добре, це означає, що ти на правильному шляху.

Можна навести безліч прикладів, які б добре проілюстрували названий мною аргумент, але я хочу запропонувати вам розглянути ситуацію, яка склалася у житті Степана Радченка з відомого українського роману Валер’яна Петровича Підмогильного «Місто». Степан хотів завоювати, підкорити величезне, невідоме йому місто, тому вирішив стати письменником. Написавши своє перше оповідання, хлопець звернувся до відомого критика Світозарова, але той відмовив молодику навіть у простому спілкуванні. Степан був просто знищений такою відмовою, адже запевняв себе у тому, що його новеньке оповідання просто ідеальне. Але він не поклав рук, продовжував писати, викладати українську мову на курсах, а тоді його твори почали потроху друкувати в журналах і газетах. Піком же його досягнень стало те, що його збірку погодились опублікувати та ще і виплатили молодому письменнику за його працю величенький гонорар. Степан не злякався перешкод, що трапилися йому в житті, він витримав їх і отримав за це добру винагороду.

По-друге, перешкоди загартовують людину. Адже коли ми знаходимо сили подолати їх, то перед нами відкривається світ можливостей. Вже тоді ми не боїмося починати щось нове, братися за якусь роботу, бо знаємо, що з кожної ситуації можна легко знайти вихід, а будь-яка складність — це проста перевірка нашого бажання і віри.

Я за своє коротеньке життя вже встигла зустрітися зі справжніми життєвими перешкодами. Я з восьми років ходжу у музичну школу, мій профіль — фортепіано і вокал. Не можу похвалитися дуже сильним голосом, але все ж він у мене є. Я завжди хотіла виступати на великій сцені, брати участь у різноманітних конкурсах, але моя викладач постійно у цьому мені відмовляла, бо особливого таланту не помічала. Її невіра була справжньою перешкодою на шляху до давнього бажання — співати для публіки. Тому я почала плідно працювати, ходити на додаткові заняття, тренуватися вдома і ось, я співаю соло у місцевій філармонії. Моєму щастю не було меж, та я не зупинилася і продовжувала займатися, тому зараз я активно виступаю на міських концертах, а також беру участь в омріяних конкурсах.

Отже, перешкод боятися не варто, адже вони в жодному разі не є загрозою для вашого подальшого розвитку і щасливого життя.