Твір у форматі ЗНО: «Вільний той, хто може не брехати»

Ми не лукавили з тобою,
Ми просто йшли; у нас нема
Зерна неправди за собою.
— Тарас Шевченко

Із думкою, заданою темою твору, я цілком згоден, адже справді вільним може бути лише той, хто в будь-якій ситуації залишається таким, як є, не обманює ні себе, ні інших.

Свої глибокі переконання я можу підтвердити такими аргументами: по-перше, навіщо вільній, сильній й тактовній людині брехати? Таким способом тільки ховають свої недоліки, намагаються втекти від реальності. По-друге, коли ти не сказав неправди у своєму житті, то можеш вважати себе по-справжньому вільним, адже так ти не зобов’язуєш себе ні до чого: не треба нічого придумувати, приховувати. Жити без брехні за спиною легше.

Переконливим доказом мого першого аргументу може слугувати ідея пісні Григорія Сковороди «Всякому місту – звичай і права», де автор висміює людей тодішнього суспільства, які постійно брехали, крали, жили за рахунок інших, були підлабузниками. Автор запевняє, що справді вільною людиною, яка може жити мудро й не боятися смерті, буде лише «той, в кого совість, як чистий кришталь».

Для доведення другого аргументу маю ще й приклад із власного життя. Мене завжди вчили ставитися до інших так, як я хочу, щоб ставилися до мене. Тому я обрав життя без брехні. Можливо, іноді й справді мені тяжко сказати правду людині в очі, але, як на мене, так жити простіше, так ти відчуваєш себе по-справжньому вільним. Впевнений, тільки коли ти живеш, не обманюючи інших, тобі довіряють, на тебе хочуть рівнятися.

Отже, коли людина хоче бути по-справжньому вільною, то зобов’язана не обманювати людей, що її оточують. Тільки коли живеш без брехні, не треба нічого придумувати, бути залежним від сказаних тобою слів. Жити без неправди за спиною й справді легше!