Твір на тему: «Любов як найвеличніше з людських почуттів у творах Івана Франка і Бориса Грінченка»

Б. Грінченко прожив усього сорок сім років, але після себе залишив настільки великий творчий доробок, що його б вистачило на творчість кількох митців протягом усього їхнього життя. Незважаючи на те, що Б. Грінченко так і не отримав офіційної освіти, він став одним з найвизначніших і найавторитетніших вчених своєї доби.

Художні твори Б. Грінченка пройняті гуманізмом, глибоким і щирим демократизмом, безоглядною любов’ю до світу, до історії свого рідного народу, до тих людей, які поневолені і ведуть непримиренну боротьбу за визволення. Усе своє життя письменник захищав композиційну чіткість художніх творів, їхню мовну завершеність, залишався вірним принципам реалізму. Б. Грінченко належав до тих українських митців, які віддано боролися за утвердження національних традицій у житті нашого народу і в українській літературі.

Але не менш важливе місце у творчості Б. Грінченка посідає любов. Цьому почуттю у письменника присвячено багато творів. До того ж це не тільки любов між людьми, а й любов у найширшому її розумінні: до рідного краю, українського народу, неповторної природи й усього світу. Проблеми, які розкриває у своїх творах Б. Грінченко, достатньо характерні для української літератури кінця XIX початку XX століття. Доказом цього може служити творчість іншого відомого митця української літератури І. Франка.

І. Франко, як і його товариш по перу, усе своє творче життя присвятив проблемам поневоленого українського народу. Він вважався найвідданішим борцем за свободу та незалежність своїх співвітчизників, використовував для цього усю силу свого поетичного слова. Великий Каменяр багато сил віддав для того, щоб покращити життя українців і розповісти про проблеми співвітчизників якомога ширшому загалу.

Але поряд з цим І. Франко завжди залишався людиною з усіма її переживаннями та почуттями. Тому велике місце серед його творів займали ліричні поезії, присвячені темі любові. Лобов до рідного краю і рідного народу присутня майже у всіх його творах, а ось твори про кохання були зібрані у відому збірку «Зів’яле листя», що вважається найвидатнішим творчим доробком поета і його біографічною сповіддю. Неперевершеність поетичних творів І. Франка про кохання підтверджується тим, що деякі з них з часом були покладені на музику і багатьма українцями й досі вважаються народними піснями.

Отже, життя та творчість Б. Грінченка та І. Франка дуже схожі між собою. Обидва митці були відданими борцями за свободу рідного народу, обидва щиро любили свою землю й українську природу, обидва особливе значення надавали найкращим людським почуттям, обидва вважали, що найвеличніше з них — це любов.