Твір на тему: «Друзі пізнаються в біді» (варіант 1)

Народна мудрість говорить: «Дружба та братство — найбільше багатство». Дійсно, дружба — найцінніший дарунок долі, це ніби таємниця природи… Двоє абсолютно чужих людей з різними інтересами та уподобаннями, що впевнено рухаються по власних лабіринтах життя, раптом на перехресті доріг зустрічаються й стають нерозлучними. Комусь щастить познайомитись із такою близькою людиною ще в дитинстві, хтось знаходить рідну душу аж на схилі літ, а хтось так і не може знайти того, кому можна довірити все: від радощів і щастя до невдач і горя, від перемог і тріумфів до найболючіших поразок і сокровенних таємниць…

Напевне, кожен у своєму житті має особу, яку називає своїм другом, але не в кожного справді є така людина поруч. Часто ми називаємо друзями своїх товаришів, хороших знайомих, колег по роботі чи навіть сусідів. Але передусім друга в скруті пізнають. У моєї мами є дві подружки. То її колеги по роботі, вчителі. Їхня дружба перевірена роками: вони товаришують більше двадцяти років. Мама розповідала, що у перші роки вони часто сварилися, бо мали дуже різні характери, але потім завжди мирилися, адже цінували свої стосунки. Коли моя бабуся померла, саме ці дві жінки підтримували мою матусю. Цього року я стала переможницею обласної олімпіади з біології, але не без допомоги маминої подружки, яка готувала мене до цього змагання, не шкодуючи свого часу, відклавши особисті справи. У мене зараз теж є двоє друзів, та чи зможу я назвати їх так через двадцять років?

При добрій годині всі друзі й побратими, але чи багато таких товаришів залишиться з тобою у горі, нещасті, біді? Чи багато кинуться допомагати, забувши про власні негаразди й проблеми? Чи багато з них пожертвує своїми радощами, щоб подолати труднощі на твоєму шляху? Слово «друг» звучить повсякденно, але його вірність — надзвичайна рідкість.

Я не вірю людям, які стверджують, що у них багато друзів. Це означає всього лише, що вони погано розбираються в ближніх. «Нових друзів май, а старих не забувай», — вчать нас змалечку батьки.

Дружба — спорідненість душ, а процес зближення не є швидкий, тому міцність таких стосунків перевіряється лише часом. Справжній друг не буде чекати твого дзвінка, він серцем відчуває свою необхідність, він кине все і примчить до тебе хоч у пекло! Друг — той, хто покаже вихід із безвихідної ситуації, це промінь надії в темноті життя… Знайти друга, за якого можна померти, легко, а такого, щоб за тебе помер, — важко. Коли говорити про це світле почуття, неможливо не згадати про трагічну долю розбишаки Федька із оповідання Володимира Винниченка «Федько-халамидник». Маленький хлопчик ризикує й рятує Толю, свого товариша, від гибелі, але помирає невдовзі сам…

Благородство й честь — саме з такими рисами людина гідна називатися другом. Кажуть, що мати друга-боягуза — гірше, ніж жити одинаком. Дійсно, на людину, що ховається під стіл від найменшого шелесту вітру, не можна по-справжньому покластися, вона ненадійна, оскільки кожної миті може злякатися й зрадити.

Яку дружбу заведеш, таке й життя поведеш. Якщо вам пощастило знайти чесну, правдиву й вірну вам людину, то бережіть її.