Твір на тему: «Чому «Залізний острів» – новела-засторога?» за романом Олеся Гончара «Тронка»

Роман О. Гончара «Тронка» вийшов у 1963 році і викликав у читачів великий інтерес не тільки поліфонічністю та глибиною змісту, а й оригінальністю художнього стилю. До складу роману увійшли дванадцять окремих новел, кожна з яких є завершеним художнім твором. Хоч у романі і відсутня єдина сюжетна лінія, усі новели пов’язані між собою загальною проблематикою, романтичним і водночас реалістичним стилем викладу, а також героями, спільними для декількох новел.

Дія роману відбувається у таврійських степах, красу яких О. Гончар оспівував у багатьох своїх творах. У романі автор змальовує звичайних людей: від Мамайчука, безногого ветерана Великої Вітчизняної війни та старого чабана, до льотчика Петра Горпищенка, якому стелиться шлях до космосу, та Віталика і Тоні, які роблять лише перші кроки у своєму житті. Як раз вони і є героями декількох новел з роману «Тронка».

Новела, в якій ми знайомимося з Віталиком і Тонею, має назву «Залізний острів». За сюжетом новели двоє закоханих молодих людей у пошуках романтики і пригод вирішили відправитися на підбитий і наполовину затонулий ще за часів війни військовий корабель, який, наче таємний залізний острів, бовванів чорним громаддям металу на горизонті і багато разів притягував погляди молоді.

На корабель хлопець та дівчина відправилися на баркасі, якого прив’язали прямо до корабля. Врешті вони побачили, як виглядав цей залізний свідок війни, побачили й те, як виглядав з корабля їхній берег. Так далеко вони ще ніколи не запливали. Віталик і Тоня довго розглядали все, що було на кораблі, і так захопилися, що не помітили, як їхній баркас відчепився від «залізного острова» і опинився далеко в морі.

Звісно ж, що юнак та дівчина перелякалися і не мали ніякої думки про те, як їм тепер повернутися до берега. Та все було б не так погано, якби не те, що затоплений корабель використовувався військовими льотчиками для тренувань, та тренувань не простих, а для прицільного нічного бомбометання. Це більш усього злякало Віталика та Тоню, адже вечоріло, а вночі вони могли загинути. Їхнє становище складнішало й через те, що жодна жива душе не знала, куди вони відправилися.

Слід сказати, що Віталик і Тоня врятувалися, але про це була мова вже у іншій новелі. А «Залізний острів» став для читачів новелою-засторогою, адже у творі автор доводить нам, що у якому б становищі не опинилася людина, як би складно їй не було, головне — не втратити людської гідності і залишитися справжньою людиною. А ще ця новела є засторогою від небезпеки цивілізаційних процесів, адже наукові відкриття і прогрес несуть людству не тільки користь, але, в деяких випадках, і велику небезпеку.