Твір на тему: «Істинні й хибні мотиви злочину Раскольнікова» за романом Федора Достоєвського «Злочин і кара»

Колишній студент Родіон Романович Раскольніков — головний герой «Злочину і кари», одного з найвідоміших романів Федора Михайловича Достоєвського. Прізвище цього персонажа говорить читачеві про те, що Родіон Романович — людина з розколотою свідомістю. Він винаходить власну теорію розподілу людей на два «розряди»: «вищих» і «тварин тремтячих». Цю теорію Раскольников описує в газетній статті «Про злочин». Згідно зі статею, «вищі» наділяються правом переступити через моральні закони і в ім’я великої мети принести в жертву будь-яку кількість «тварин тремтячих». Останніх Раскольніков вважає лише матеріалом для відтворення собі подібних. Саме ці «прості» люди потребують, на думку Родіона Романовича, в біблійних заповідях і моралі. «Вищі» — це «нові законодавці» для сірої маси. Для Раскольнікова головним прикладом такого «законодавця» є Наполеон Бонапарт — «справжній володар, якому все дозволяється: громити Тулон, влаштовувати різанину в Парижі, забувати армію в Єгипті, втрачати півмільйона людей в московському поході і обробляться каламбуром у Вільні; і його ж, по смерті, ставлять у кумири, — а, стало бути, і все йому дозволяється».

Тим часом сам Раскольніков живе на горищі в убогій комірчині і вже дійшов до крайньої межі бідності. Він змушений закладати останні скільки-цінні речі лихварці Олені Іванівні. Злу стару лихварку Раскольніков вважає «вошею», яку він, відповідно до своєї теорії, може розчавити без всякої жалості. Родіон Романович впевнений, що гроші Олени Іванівни можуть принести користь усьому людству, якщо допоможуть йому, «новому законодавцю», подолати бідність і почати нове життя. Крім того, ці кошти могли б послужити матері і приниженій сестрі Раскольнікова. Тому Родіон Романович замість того, щоб піти раді свого товариша Разуміхіна і чесно заробляти перекладами з французької, вирішується на злочин.

Вбивство здається Раскольнікову куди більш простим виходом з важкого фінансового становища. Однак у цьому рішенні перетворитися на кривавого злочинця головну роль відіграють аж ніяк не гроші, а божевільна ідея Раскольнікова. У що б то не стало він повинен перевірити свою теорію і переконатися в тому, що він — не «тварина тремтяча». Для цього потрібно «переступити» через труп і відкинути загальнолюдські моральні закони.

У романі Родіон Романович показаний як людина, не тільки охоплена ідеєю, але і здатна іноді озиратися по сторонах і співпереживати знедоленим. Це виразно видно з епізоду, в якому він жертвує останні гроші на доктора для розчавленого конем Мармеладова. Раскольніков живо співчуває сім’ї цього чиновника і згодом навіть знаходить духовну близькість з дочкою Мармеладова, Сонею, вимушеною заробляти на панелі.

З таким же трепетом ставиться Родіон Романович до долі своєї сестри Дуні яка через зубожіння збирається вступити у свідомо нерівний шлюб. Однак поглянути на проблеми близьких Раскольнікову заважають власні духовні терзання.

Зарубавши лихварку Олену Іванівну та її зведену сестру Лизавету, Раскольников розуміє, що його теорія виявилася неспроможною, тепер він віддається збоченому задоволенню самознищення. Але Соня дає зневіреному злочинцеві новий життєвий орієнтир — вона читає йому біблійну притчу про воскресіння Лазаря. Незабаром Раскольніков остаточно відмовляється від колишнього способу мислення. Його злочин розкрито, але це більше не лякає Родіона Романовича — він вирішує самостійно покаятися в скоєному і прийняти заслужене покарання.

Розвінчання теорії Раскольнікова відбувається поступово, кожен новий поворот сюжету робить її все менш заможною. Федір Михайлович Достоєвський провів свого героя до світла через оману, яка досягла піку — причому великому письменникові вдалося відтворити цей нелегкий шлях надзвичайно переконливо. Недарма психологічна достовірність поетапного краху ідеї Раскольнікова зробила роман «Злочин і кара» класикою світової літератури.