Твір на тему: «Значення п’єси Миколи Куліша «Мина Мазайло» вчора й сьогодні»

Українці мої! Дай вам Боже
і щастя, і сил,
Можна жити й хохлом, і
не зникне від того хлібина.
Тільки хто ж тоді небо
нахилить до ваших могил,
Як не зраджена вами,
зневажена вами Вкраїна?!

Вже більше вісімдесяти років минуло з того часу, коли М. Куліш написав п’єсу «Мина Мазайло». За цей час не один раз змінювалося наше суспільство, життєві орієнтири, з’являлися нові мислення й виникали конфлікти, але п’єса все одно залишалася актуальною, як залишається вона актуальною і в наші часи. За винятком деяких дрібниць, характерних для того часу і прив’язаних до побуту, можна з впевненістю стверджувати, що в ній описуються події сьогодення.

Та й що казати про актуальність, коли після прочитання цієї п’єси в одному з персонажів я побачив навіть себе, а деякі інші герої добре розпізнаються серед моїх товаришів та знайомих. За прикладом далеко ходити не треба. Взяти хоча б мого дядька, який живе у сусідній Росії. Він непогана людина, але кожен раз, приїжджаючи до нас у гості, намагається довести нам, наскільки слабка та бідна Україна, стверджує, що у нас ніколи й нічого не буде свого. Він впевнений, що Росія без України проживе, а ось життя українців неможливе без допомоги Росії. Ну, чиста тобі тьотя Мотя з п’єси «Мина Мазайло», тільки роду чоловічого!

А ось ще один приклад. Це розмова двох моїх знайомих дівчат, в якій я брала участь як слухачка: «Ти знаєш, до мене друг з Росії приїхав. Такий прикольний! Сидимо ми з ним, дивимося український канал, а там же все українською. Він же нічого не розуміє, та як почне кричати: «Що це за дурний канал такий, і мова у вас якась дурна! Перемкни! А я з нього сміюся. Такий прикольний взагалі!». Ну, скажіть, чим вам не сучасна Рина Мазайло!

Після таких розповідей та розмов мимоволі починаєш замислюватися, невже у наших співвітчизників не залишилося ні краплі гордості, невже нікого не чіпають за живе такі образливі й прикрі слова? Та українці ми з вами чи ні!? Треба вже прокинутися, мої несвідомі, глухі і сліпі Мини Мазайли! Доки ж ви будете ганьбити Україну, доки ж ви будете принижуватися? Не шукайте собі пошани у чужинця, адже «у ваш слід він кине лише сміх, погорду».

Врешті-решт, вже треба зрозуміти, що насамперед ми повинні пам’ятати своє коріння, українські національні традиції, добре знати історію свого народу, рідну мову й культуру, бо без цього наша нація ніколи не підніметься на світовий рівень, ніколи не з’єднається через свої дрібні образи, ніколи наша країна не вийде на гідний світовий рівень!

І досить скиглити, а краще негайно змінити стереотипи мислення, переосмислити власне життя, відчути себе справжніми українцями, людьми, не гіршими за інших, людьми, яким є чим пишатися.