Твір на тему: «Хто він — герой 21 століття?»

Герой. За цим словом ховається не одне значення і тим більше не один портрет. Тлумачний словник подає аж 4 означення цього слова. Хотіла б зупинитися на двох із них: Герой — видатна своїми здібностями і діяльністю людина, що виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у бою і в труді; людина, яка втілює основні, типові риси певного оточення, часу, певної епохи тощо.

Хто ж він — герой нашого часу? Спробую відповісти на це запитання з погляду на обидва визначення.

Якщо звертатись до першого, то в голові мільйонів українців сьогодні вималюється досить чіткий образ чоловіка у воєнній формі, який боронить свою землю від ворога-сепаратиста. Хоча чоловік-воїн був героєм не лише у період війни, цей образ був завжди улюбленим у народі, бо був символом захисту, оборони, заступництва. Відвагу, самовідданість і хоробрість зуміли виявити герої Небесної Сотні, що, безперечно, були нагородженні цим високим званням. Це герої, що не вмирають, а вічно живуть у людській пам’яті та серцях. І вони — найголовніша, найвпливовіша сотня за період незалежності України. А вигукуючи «Героям слава!», ми ідентифікуємо «своїх» — мужів-захисників волі, незалежності, гідності.

А хто ж є героєм нашого 21 століття — хто є втіленням основних рис сучасного суспільства? Озираюсь навколо себе і бачу так багато різних людей, що й не знаю: на кому зупинитись… От переді мною стоїть юнак, років 16 на вигляд, не соромлячись, йде по вулиці, матюкається і тримає в руках цигарку. А от сидять на лавці сімейна пара, двоє п’ють пиво біля своєї дитини, малий тягне руки до пляшки, а любляча «матуся» не відмовляє своєму синочку. Згадую події зими 2015 року: після смерті Кузьми Скрябіна, на місця його загибелі, мила жіночка збирала кошти на розвиток фонду Андрія Кузьменка, якого, як виявилось, не існує.

То куди ж котиться наше суспільство? Хіба всі такі байдужі, безвідповідальні, готові нажитися на будь-чому?

Та ні ж! От йде компанія молодих людей, в одного з юнаків у руках баскетбольний м’яч, інший несе в руках пакет із соком. А ще я точно знаю, що мої сусіди виховують свого сина так, як це справді мають робити батьки — мама читає йому на ніч лише добрі казки, а з татом він не вчиться пити пиво, а вчиться грати у футбол і тримати молоточок в руках. І в новинах я читаю про справжніх волонтерів, які з усіх сил намагаються допомогти бійцям. Отже, не таке й погане наше суспільство?

Можливо, образи, які я обрала, досить стереотипні, але це не змінює суті — портрет героя нашого часу досить суперечливий. З одного боку, він — чесна і порядна людина, з іншого — байдужа й невідповідальна… А треба, щоб портрет був цілісний.

Мені дуже хочеться, щоб героєм мого часу була людина світла, щира, добра, мужня, самовіддана, щоб слово «герой» з його двома значеннями я могла застосувати до однієї і тієї ж людини.