Твір на тему: «Вирок Доріану Грею»

Образ головного героя роману О. Уайльда «Портрет Доріана Грея» упродовж оповіді проходить певні етапи розвитку. І якщо спочатку Доріан, хоча і потрапляє під вплив лорда Генрі, але намагається протистояти цьому впливу. Переломним моментом у розвитку подій, на мій погляд, стала смерть Сібілли Вейн, яка була єдиною, хто міг протистояти спокусливим пропозиціям лорда.

Після смерті коханої Доріан Грей відмовляється від протистояння і стає свідомим прибічником ідей лорда Генрі і його філософії. Він отруює певну частину молоді, розповсюджуючи ідеї свого «наставника», а на його боці є вагомий доказ — неповторна краса. Його очі випромінюють лагідний блиск, його обличчя спокійне і чисте, йому довіряють і ніхто не вірить, що Доріан веде аморальний образ життя. Отруєний філософією лорда, Доріан Грей калічив життя не тільки іншим людям, а й своє власне.

Автор поставив свого героя у фантастичну ситуацію: він наділив його незвичайною красою і вічною молодістю, зробив так, щоб замість людини старів, ставав жахливим і потворним її портрет. Опинившись у майстерні знайомого художника Безіла Холлуорда і замилувавшись портретом Доріана Грея, лорд Генрі Уоттон підказує юнакові ідею вічної молодості і, з часом, вслід за лордом, Доріан з головою поринає у світ насолод.

У портрет Доріана Грея художник вклав «самого себе», своє бачення краси, свої почуття і мрії. Прекрасний твір мистецтва, як це й повинно бути, отримав частину душі свого творця, тому він був здатний підкорювати інших і впливати на їх життя. Але Доріана привернули не стільки почуття автора портрету, скільки ідеї та філософія лорда Генрі, який вважав, що людина повинна самостійно шукати красу у житті, а не вчитися їй у мистецтві. Вже на перших сторінках роману між лордом і художником розвернулася справжня боротьба за юну душу, перемогу у якій дуже швидко отримав саме лорд Генрі. Скоріш усього, це сталося не тому, що філософія та ідеї лорда Генрі були правильними, а тому, що його слова потрапили на благодатний ґрунт.

Без довгих роздумів Доріан Грей пішов услід своєму вчителю, промінявши душу на сумнівні вічні насолоди. Слова та прагнення юнака матеріалізувалися, адже Доріан Грей мріяв: «Якби я міг залишитися навічно молодим, а старів б портрет. За цей час, за це я віддав би все». Доріан ще не підозрював, що цими словами він виніс собі смертельний вирок.

Портрет, створений талановитим художником, прийняв на себе і моральну відповідальність Доріана за його прагнення до насолоди, і вантаж часу. Та це не могло продовжуватися вічно, тому логічним фіналом і стала смерть героя.