Твір на тему: «Україна в огні» Олександра Довженка – твір про трагедію українського народу»

В людських сердець незаймані глибини
своїм він серцем глибоко проник —
співець краси, природи і людини,
душі людської дивний чарівник.
І. Гончаренко

Кіноповість О. Довженка «Україна в огні» — неприхована правда про початок Другої світової війни. Пишучи цей твір, письменник виявив непритаманну радянським митцям того часу правдивість і безкомпромісність. Тому його кіноповість пролунала, немов вибух, і вперше в радянській літературі піддала сумніву безгрішність соціалізму Сталіна.

Олександр Довженко глибоко і сильно любив свій народ, тому, можливо, і вирішив зобразити один з найтрагічніших періодів української історії, причому зробив це з нищівною правдивістю. І як же було не хвилюватися, коли за перші два-три місяці війни уся Україна опинилася під чоботом фашистських загарбників. У це важко було повірити, це було неможливо осягнути розумом.

У кіноповісті ми бачимо, як брутально руйнувалося налагоджене життя українців, маємо можливість порівняти його з довоєнним життям, про яке з такою любов’ю згадував письменник: «У садочку біля чистої хати, серед квітів, бджіл, дітвори та домашнього птаства за столом у тихий літній день сиділа, мов на картині, родина колгоспника Лавріна Запорожця і тихо співала «Ой піду я до роду гуляти». Це була пісня материна. Пісня була весела і журна одночасно, як і життя людське. Мати Тетяна Запорожчиха любила її співати раз чи два на рік, коли по великих трудах і повсякденних турботах десь було з якоїсь гарної нагоди доводилося пригублювати чарчину. Діти дивилися на свою добру матір і величали її».

І це тихе, спокійне мирне життя в одну мить було зруйновано фашистською навалою, а мати, ласкава і добра мати змушена була навіки прощатися зі своїми дітьми: «Сини мої, сини! Діточки мої! А Боже мій, Боже мій! Ой, прощавайте, прощавайте, діти мої». І вже входили в село гітлерівці, «в’їжджали на мотоциклах, автомобілях, на гарматах, на танках, веселі й вдоволені. Засмалені сонцем, закурені, мокрі од поту обличчя вилискували радістю і здоров’ям. Грали на губних гармошках, окаринах і трикутничках щось німецьке».

Читаючи кіноповість, просто дивуєшся, з якою брутальністю німці вривалися в українські села, з якою безпощадністю руйнували життя, що створювалося століттями, з якою зневагою ставилися до українців. Майже кожен рядок кіноповісті «Україна в огні» сповнений неприхованого болю за нещасливу долю рідної країни, за те, що її зганьбили загарбники.

Свою кіноповість Олександр Довженко написав з великою любов’ю до рідної землі, з великим болем. Талановитий митець залишив своїм нащадкам вражаючу згадку про страшні сторінки історії України, неприховану правду про початок Другої світової війни. Хоч і довелося творові дуже довго йти до своїх читачів, але ми все ж таки отримали можливість вільно його читати і можливість оцінити творчість Олександра Довженка зовсім з іншого боку.