Твір на тему: «Щастя в розумінні героїв твору Івана Котляревського «Наталка Полтавка»

П’єса І. Котляревського «Наталка Полтавка» вважається одним з найвидатніших драматичних творів української літератури. У цьому творі є багато характерних особливостей, серед яких детальні описи героїв, їхніх душевних переживань і почуттів, а також велика кількість народних і написаних автором пісень. Всього у п’єсі шість головних діючих осіб. Це Наталка, її коханий Петро, мати дівчини Горпина Терпелиха, їхній далекий родич і товариш Петра Микола, нелюбий наречений Наталки Тетерваковський і сільський виборний Макогоненко. Усі вони мали власні погляди та розуміння щастя і любові.

Головна героїня п’єси Наталка у щасті бачила виключно кохання. Вона покохала свого Петра ще до того, як він змушений був відправитися на заробітки. Почуття Наталка зберігала увесь час, поки Петра не було у селі. Так склалося, що після того, як дівчина розсталася з Петром, її доля та доля її матері змінилися не в кращий бік. Голова родини і батько Наталки пропив усі гроші і сім’я була вимушена перебратися до села. Та Наталка і тут не втратила надію з’єднатися зі своїм коханим, і це для неї стало б найбільшим щастям. І хоча всі матеріальні проблеми, які виникли в родині, можна було вирішити одруженням дівчини з Тетерваковським, Наталка цього не бажала.

Не слід казати, що Наталчина мати не розуміла, що щастя її дочки дійсно в коханні. Вважаю, що Горпина хоча й дотримувалася цієї думки, але крім чуттєвих і романтичних поглядів на життя вона мала солідний життєвий досвід. Саме він підказував її серцю, що Наталка все ж таки могла стати щасливою навіть з нелюбим чоловіком, але для цього був потрібен певний час. Таку долю Горпина вважала найбільш щасливою для Наталки, тому й наполягала на її заміжжі з Тетерваковським.

Жодних сумнівів немає і в тому, що для Наталчиного коханого Петра щастя теж полягало в коханні. Але як будь-який інший гідний чоловік, Петро був упевнений, що щастя для нього не може бути можливим, доки він чогось не досягне у своєму житті. Саме тому він залишив дівчину і вирушив на пошуки роботи. Хлопець бажав бути не біднішим ніж батько Наталки. Через прагнення збагатитися Петро мало не втратив своє кохання і своє щастя, але все ж таки встиг повернутися і перешкодити шлюбу Наталки й Тетерваковського.

Можна припустити, що Микола, Макогоненко і Тетерваковський теж вважали, що головне для щастя кожної людини — це кохання. Саме тому ніхто з них майже не перечив розвитку подій, що склалися наприкінці п’єси. Особливо слід виділити мужній вчинок так званого нареченого Наталки Тетерваковського, який зрозумів, що дівчина його не любить, а тому їхній шлюб не принесе щастя ні йому, ні Наталці.