Твір на тему: «Чи має людина в сучасному світі свободу вибору»

Свідома і мисляча людина завжди хотіла вільно вирішувати питання, перед якими її ставило життя, незалежно від того, в яку епоху вона існувала: чи то в кам’яному віці, чи в часи Середньовіччя, чи в сучасності. Проте з появою і розвитком різноманітних наук, зокрема, філософії, ми почали задумуватись над тим, чи справді те, що ми вважаємо свободою вибору, є тим, за що ми його приймаємо.

Здавалося б, сьогодні нас оточують тисячі варіантів товарів. Порівняно з тим спектром пропозицій, який існував ще п’ятдесят років тому, людство сьогодні живе справді багато. Щодня продукуються і втілюються в життя ідеї, покликані полегшити наше існування, і від кожної конкретної особи залежить, користуватися створеними зручностями чи ні. Однак ми маємо можливість спостерігати за процесом монополізації на особливо яскраво виражених прикладах. Так, перед нами на вітрині лежать десятки товарів, однак одиниці знають, що всі ці найменування вже належать одному бренду. По-суті, якби у сучасної людини і справді була свобода вибору, тоді таке поняття, як «монополія» не входило б у наш словниковий запас. Це як з добром і злом: без першого немає другого.

Але не варто засмучуватись, прийшовши до висновку, що в сучасної людини немає права вибору. Така проблема переслідувала не тільки жителів нашої епохи — просто раніше над цим ніхто не задумувався. А як ми знаємо, те, що нам не відомо про ту чи іншу річ, не означає, що її не існує взагалі.

Я бачу тут два боки медалі. У кожного з нас є вибір, як розпорядитись своїм життям стосовно дрібних речей: лишитися в ліжку чи піти по справах, випити каву або ж чай, привітатись з сусідом або змовчати. Часто люди кажуть, шо їхній голос нічого не вирішує, а тому вони дають можливість речам відбуватись без їхнього особистого безпосереднього впливу. Я вважаю, що кожен наш крок має свій наслідок, а теорією «прописаного Господом плану» користуються тільки слабкі люди, які не здатні відповідати за свої вчинки. Здійснюючи той чи інший вибір, я намагаюсь вирахувати його результат, і розумію всю відповідальність, яка лягає на мої плечі.

На мою думку, однозначної відповіді до головної теми твору немає. Прийнято вважати, що людство завжди ділиться на два табори: оптимістів і песимістів, тих, хто вірить у свободу вибору, і тих, хто не вважає її реальним явищем. Моє бачення проблеми таке: жодна річ на світі не може бути однозначно чорною або білою, це крайнощі, в які люди кидаються від безвиході. По суті, не важливо, у що ти віриш: у свободу вибору чи його відсутність; справжнє значення має те, як ми діємо і на скільки усвідомлюємо і несемо свою відповідальність за вчинене. Зрештою, поки точаться усні суперечки, у світі відбуваються фізичні процеси, які рано чи пізно вплинуть на наше життя.