Твір на тему: «Моральна відповідальність учених за їх відкриття» за п’єсою Бертольда Брехта «Життя Галілея»

Німецький драматург Бертольт Брехт — засновник «епічного театру», який відстоював принцип нової інтелектуальної драми, покликаної активно втручатися в життя. Він вважав, що театральні спектаклі повинні мобілізувати інтелектуальні та аналітичні здібності публіки, допомагати глядачеві шукати в житті шляхи вирішення моральних проблем, порушених на сцені.

П’єса «Життя Галілея», створена у формі історичної хроніки, розповідає про життя та наукову діяльність вчених в середньовіччі. Написана вона була 1938 році, а прем’єра відбулася у вересні 1943 року. Наука і життя так змінилися з часу написання твору, не кажучи вже про відкриття Галілея, що стоїть питання, актуальна чи п’єса Б. Брехта для сьогоднішнього глядача і читача?

Під впливом подій, які відбувалися в світі, драматург кілька разів звертався до п’єси «Життя Галілея», змінюючи в ній акценти. Після атомного бомбардування американцями Хіросіми і Нагасакі в «Передмові до американського видання» Брехт писав: «Атомне століття» розпочалося в Хіросімі. І в ту ж мить біографія засновника нової фізики зазвучала інакше. Пекельна сила Великої бомби освітила конфлікт Галілея з владою новим, яскравим світлом. У цій редакції твору драматург більш чітко висвітлив протиріччя прогресу і реакції. У сцені зустрічі вже похилого вченого зі своїм колишнім учнем Галілей каже, що наука, відступаючи перед корисливими вельможами, перетворюється на каліку:

«З часом вам, напевно, вдасться відкрити все, що можливо відкрити, але ваше просування в науці буде лише віддаленням від людства. І прірва між вами і людством може виявитися настільки великий, що одного чудового дня у відповідь на ваше тріумфального вигуку про нове відкриття прозвучить як зойк жаху».

На початку 50-х років XX століття, коли почалося створення водневої бомби, Брехт ще раз звернувся до свого твору. Він вніс у нову німецьку редакцію щось подібне «клятви Гіппократа» в дію вчених-природознавців, яка зробила відповідальність вчених за наслідки своїх відкриттів актуальною на всі часи. У своїй п’єсі «Життя Галілея» Бертольд Брехт засобами «епічного театру» закликає наукових працівників застосовувати свої знання і наукові відкриття виключно на благо людства. І для вченого, і для лікаря основним у його діяльності має бути девіз: «Не нанеси шкоду».

Сучасний глядач і читач, який, на жаль, на собі відчуває слідства мирного освоєння атома, надмірної хімізації сільського господарства, забруднення промисловими підприємствами, п’єса Брехта «Життя Галілея» спонукає ще і ще раз замислитися, чому наукові дослідження приносять людству не тільки благо.