Твір на тему: «Опис автопортрета Тараса Шевченка 1840 року»



Хист до занять малюванням у Тараса Григоровича Шевченка з’явився ще в дитинстві. Одного разу маленький Тарас побачив, як сільський дяк-муляр малював святого, і він одразу ж загорівся бажанням й самому навчитися гарно малювати. Завдяки своїй наполегливості і сумлінному навчанню, Т. Г. Шевченко з відзнакою закінчив петербурзьку Академію Мистецтв, де він був улюбленим учнем видатного художника Карла Брюллова.

За своє життя великий Кобзар створив не тільки тисячі неповторних віршів, а й більше тридцяти графічних та художніх автопортретів, у яких зумів передати свої переживання, почуття і думки. Одним з найцікавіших з них вважається автопортрет, який Т. Г. Шевченко написав у 1840 році. На картині зображено обличчя молодої людини, зосереджене і серйозне. Вродливий юнак граційно повернув голову в бік. Хоча світло з півтемряви вихоплює тільки обличчя, добре видно, що молода людина сповнена гідності. А ось усе інше сховане у напівпрозорих тінях.

Автопортретом є портрет художника, який той пише власноруч. Майстри малюють ці картини, дивлячись на себе в дзеркало, встановлене так, щоб промені світла падали на обличчя. Видно, що Т. Г. Шевченко уважно вглядається у своє віддзеркалення. Що ж побачив у дзеркалі сам автор, і що ми можемо побачити у картині?

У 1840 році Шевченкові було усього двадцять шість років. Тому на автопортреті ми бачимо натхненне обличчя з високим чолом, яке обрамляє темне волосся. Світло падає на чоло таким чином, що одразу ж видно, що на портреті зображена творча особистість. Вдивляючись у це обличчя, не одразу розумієш, що розумні глибокі очі дивляться на тебе допитливо й уважно, а усмішка у молодої людини доволі сумна.

Незрозуміло, чим керувався автор, але він чомусь не надав своїм очам однозначного виразу і приховав їх тінню. У цих очах можна побачити все життя талановитого поета і художника: в них видно і поневіряння, і сирітство, і кріпацтво. Сам Т. Г. Шевченко вдивляється у своє віддзеркалення настільки уважно, ніби намагається побачити, що ж очікує колишнього кріпацького хлопчика у майбутньому, що чекає на талановиту молоду людину, яка в цей час навчається в Академії Мистецтв?

Я вважаю, що саме таке запитання можна побачити в уважному погляді майбутнього видатного українського поета, у погляді з минулого в майбутнє. Треба додати, що автопортрет Т. Г. Шевченка 1840 року написаний з великою реалістичністю і художньою майстерністю, це твір справжнього майстра.