Твір на тему: «Якість програм для дітей і юнацтва сучасного українського телебачення»

Телебачення вже давно стало невід’ємною частинкою життя кожного великого і маленького українця. Рано вранці мільйони людей вмикають свої улюблені програми, щоб отримати позитивний заряд емоцій на цілий день, а ввечері, зручно вмостившись на дивані, переглядають останні новини чи відпочивають за буденним бразильським серіалом. Телебачення пропонує нереальну кількість своєї продукції, усі глядачі мають широченний вибір і можуть завжди знайти собі щось до смаку, але телеефір припиняє бути таким досконалим вже тоді, коли ми згадуємо про давно забутих дітей та юнаків. Адже погодьтесь, що зараз на телебаченні практично відсутні цікаві пізнавальні дитячі передачі. Чому ж склалась така ситуація, і який рівень програм для дітей і юнацтва сучасного українського телебачення? Тому далі про це.

Для того, щоб відповісти на поставлені питання, я спробувала провести невеличке дослідження. Як виявилося, натрапити на дитячі програми в ефірі без особливих зусиль вкрай важко. Більшість великих телеканалів просто відмовилися від показу подібних передач, деякі перенесли їх транслювання на вихідні дні, але були й винятки, які знайшли час для дітей лише о 5 годині ранку, але з гордістю заявляють про те, що їх ефір наповнений цікавинками для наймолодших глядачів, та про яке ж повноцінне сприйняття матеріалу дітьми можна говорити о п’ятій ранку?! Взагалі дитячих передач дуже мало на медійному ринку. Держава вирішила не витрачати зайвих коштів на розвиток підростаючого покоління. Відомо, що передачі, спрямовані на цю вікову категорію, категорично заборонено переривати на будь-яку рекламу (згідно з чинним законодавством), тому й вкладати в них гроші ніхто не хоче, бо не вигідно. Звичайно, легше й дешевше просто закупити готовий закордонний продукт, а не створити його самостійно, і не важливо, яка його якість. Проблема в тому, що в закордонних програмах часто демонструються цінності повністю відмінні від наших, герої зображуються в обставинах, не притаманний нашій території. Тобто дитина зростає на фальшивих прикладах, які потім просто не спрацьовують у реальному світі, у якому вона живе. Як я вже говорила, розвиваючі програми майже відсутні, на противагу їм дітям запропонували широкий вибір анімаційних мультфільмів. Вибачте, але зазвичай такі мультики не несуть нічого пізнавального й наукового, скажу більше, вони можуть посприяти руйнуванню дитячої психіки та викривленню ще повністю не сформованого світобачення.

Хочеться ще й згадати і наголосити на тому, що в Україні не спостерігаються тенденції до реалізації програм для дітей і юнацтва з вадами слуху, тобто у сучасному ефірі просто не існують програми з професійним сурдоперекладом.

Тож я не можу сказати, що рівень програм для дітей та юнацтва сучасного українського телебачення знаходиться на високому рівні розвитку. Тому такі програми терміново потребують інтелектуального та, тим паче, творчого переосмислення. Та, на жаль, їх розвиток цілком і повністю залежить від ефективності державної політики у цій важливій сфері виховання юних громадян.