Твір на тему: «Чи вибачає злочини Гренуя його талант» за романом Патріка Зюскінда «Парфумер»

Серед бандитів, кримінальних злочинців і збоченців іноді зустрічаються люди, що мають певні навики та схильності, яких позбавлені інші, звичайні люди. Як це не дивно, але подібні таланти підвищують цінність таких злочинців у суспільстві і роблять їх неповторними, а тому змушують оточуючих задаватися важливим питанням: чи є спокутою за скоєні цими людьми злочини їхній великий талант? Можливо, вони заслуговують іншого ставлення, ніж злочинці, які не мають здібностей до того чи іншого? І якщо говорити про головного героя роману Зюскінда «Парфумер», то ці питання будуть надзвичайно актуальними.

Як відомо зі змісту роману, його головний герой Гренуй мав один-єдиний незвичайний талант: навколишній світ він сприймав через запахи. У цього молодого чоловіка було дуже важке дитинство і не менш важка юність, переповнена проблема і неприємностями. Гренуй був дуже неприємним зовні, тому його цуралися і однолітки, і дорослі. З самого свого народження він був дуже самотнім і так і не зміг знайти собі друзів, так і не зумів викликати до себе любов, повагу чи хоча б співчуття. Але його талант впізнавати запахи і створювати з них неповторні парфуми був незаперечним. Він відчував запахи, які були невідомі звичайним людям, і прагнув до того, щоб створити унікальний, раніше не відомий у світі запах, який би міг зробити будь-яку людину привабливою для інших. Але для того, щоб отримати потрібні інгредієнти, Гренуй був змушений вбивати молодих дівчат.

Головний герой роману вбив багато людей і зрештою створив неперевершений аромат, який зводив людей з глузду. Саме завдяки йому Греную і вдалося уникнути кари за свої злочини, саме через нього він і загинув, роздертий захопленим натовпом.

Аналізуючи вчинки і долю Гренуя навряд чи можна дійти висновку, що цій людині можна пробачити злочини через її геніальність. Перш за все, його злочини були тяжкими і не мали ніякого виправдання. Ніякі, навіть надзвичайні парфуми не варті людського життя, а крім того, користь створеного Гренуєм запаху була не така вже й велика. Так, парфум, створений ним, був унікальний і зводив людей з розуму, але при цьому не приносив людям ніякої користі.

Крім того, дуже важко визначитися, чи був Гренуй психічно здоровим, адже він у своїх діях не бачив ніякого злочину і був одержимий лише одною думкою — створити неповторний аромат, ще не відомий людству. Тож, на мій погляд, головного героя роману Зюскінда «Парфумер» неможна вважати злочинцем, адже він просто несамовитий. Тому таких, як він, не слід карати смертю, а потрібно до кінця життя ізолювати від суспільства. Це було б найгуманніше рішення долі Гренуя, це буде найгуманнішим рішенням для злочинних геніїв нашого часу і майбутнього.