Твір на тему: «Опис місцевості»

Моя вулиця зимовим вечором.

Великими пластівцями сиплеться сніг, покриваючи тротуар та проїжджу частину вулиці, дахи будинків, гаражів, осідаючи на гілках дерев. Я виходжу зі свого під’їзду...

Попереду тьмяно світить одинокий ліхтар, навколо нього в’ються сніжинки. Йду серед дев’ятиповерхових сірих будинків, що вражають своєю одноманітністю.

Ще тільки шоста година вечора, але вже темно. Світяться вікна будівель. Там, за вікнами, своє життя, свій маленький світ. Мені подобається, проходячи повз будинки, спостерігати за вікнами: різні штори, вигадливі, з мереживами, сучасні жалюзі, різні кольори й різне світло. Світиться вікно — кипить життя, отже, там тепло і затишно.

Ось попереду шістнадцятиповерховий будинок. На тлі дев’ятиповерхівок він виглядає своєрідною свічкою. На першому поверсі комерційна аптека, в прибудові зоомагазин з вивіскою з котом Ваською, який лежить на прилавку.

Потім ще одна схожа будівля з кафе на першому поверсі і знову будинки, будинки. Все це справа, а зліва проспект з автомобілями, які нескінченно, навіть вночі, снують туди-сюди. Іноді здається: не будь світлофорів, не зміг би перейти на протилежний бік вулиці: так багато машин. Світлофор змушує цей потік на хвилину призупинитися, щоб дати пішоходам можливість перейти вулицю. І знову шум, світло фар. Рух, рух, рух.

Це моя вулиця. Рідна вулиця зимовим вечором. Сучасна, галаслива, така, як і багато інших в нашому місті, але така рідна і неповторна для мене.