Твір у форматі ЗНО: «Я — маленька людина. Залежить щось від мене? Можу я змінити світ?»

Кожна людина — неповторна особистість. Один народжується, інший помирає. Хтось має сенс життя, інший його втрачає. Людина народжується на світ, щоб пройти великий шлях, пізнати закони життя й саму себе. Кожен сам обирає шлях свого життя. Кожна людина відіграє свою роль у нашому житті, від будь-кого залежить якась невелика часточка світу. Я вважаю, що слід змінювати довкола те, що оточує нас, аби життя стало кращим.

Свою думку я можу аргументувати. По-перше, у кожного із нас є певні обов’язки, які щодня маємо виконувати. Вони затягують усіх людей у сіру нецікаву реальність. Ми повинні вносити деякі зміни в життя, барви, гарні події або емоції, щоб не опинитися в суцільному колі буднів.

Яскравим прикладом може слугувати новела Михайла Михайловича Коцюбинського «Intermezzo». Автор доводить важливість митця в суспільстві. «Залізна рука» міста все більше й більше стискала й пригнічувала ліричного героя. Конотопські поля, Сонце, Зозуля, Жайворонки — лише природа допомогла митцю відпочити фізично й емоційно, набратися сил, натхнення для праці. Згодом герой, сповнений гніву й нетерпіння, повертається до міста, де його знову чекає пекло громадських справ та обов’язків: «Так далі жити не можна!» — волає його вразлива душа.

По-друге, люди не повинні боятися висловлювати свою думку. Тим, що ми мовчимо й коримося, користуються люди при владі. Тому заради кращого майбутнього, ми маємо активно говорити, висловлювати свою думку.

Не можу не згадати про Тараса Григоровича Шевченка, який своє життя присвятив Україні. Він народився кріпаком, а «став велетнем у царстві людської культури». Життя Кобзаря можна назвати подвигом, бо Шевченко віддав усі свої сили, щоб показати реалії життя українського народу і хоч чимось допомогти людям. Поет не боявся зображувати справжньої суті імперського режиму, загарбницької політики Росії, трагічної долі українського народу, безжалісно критикував еліту. У поемі «Сон» Шевченко наділяє царицю Російської імперії саркастичними коментарями. Поет добре знав, що за це доведеться гірко відповідати. У творі «Кавказ» Тарас Григорович засуджує російське самодержавство, закликає об’єднуватися проти спільного ворога, боротися за свободу. У вірші «Мені однаково...» поет показує свої патріотичні почуття до Батьківщини. Кобзарю не важливо, що станеться з ним, його душа болить за Україну. Своєю творчістю Шевченко прагнув до змін, тому активно висловлював свою думку.

Отже, ми переконалися, що життя в нас одне, не слід нести лише свій хрест, треба змінювати все заради нащадків. Людина здатна змінити ситуацію, а от людство — увесь світ. Будьмо сміливішими та мужнішими. Починати треба з себе: прагнути до чогось, активно йти до своєї мети. Від нас залежить майбутнє наших дітей.