Твір на тему: «Протистояння добра і зла в романі Чарльза Діккенса «Пригоди Олівера Твіста»

Чарльз Діккенс, ще не закінчивши «Посмертні записки Піквікського клубу», водночас почав працювати над двома романами – «Життя й пригоди Ніколаса Нікклбі» і «Пригоди Олівера Твіста», які закінчив у 1839 році.

Письменник надає своїм творам нову соціальну тональність, бо не може змиритися з класовими протиріччями епохи, він бачить, до яких трагічних наслідків може привести посилення експлуатації народних мас Англії і не може дозволити собі мовчати. У романі «Олівер Твіст», який є «своєрідним романом виховання», розповідається про життя знедоленої дитини, яка після смерті матері залишилася круглою сиротою. Головний герой роману опинився у Робітному будинку, де пройшов тяжку школу образ, зазнав моральні приниження, холод та голод. Коли Олівер втік з «приюту», то опинився на самому дні Лондона.

Якби Олівер Твіст випадково не зустрівся з містером Браунлоу і той не забрав його до себе та не передав хлопчика родині, яка вважала його загиблим, то швидше за все з нього вийшов би негідник, як і його нові «друзі» із ватаги злодіїв та вбивць, з якими він мешкав в жахливих нетрищах. За дивним збігом обставин, виявивши заповіт, який зберігався у Феджіна, Олівер Твіст стає забезпеченою людиною, забезпеченою навіть після того, як розділив свою спадщину з «братом» Монсом, який свого часу заподіяв йому чимало зла. Зло покаране, доброчесність торжествує. І від ока схвильованого читача ховається авантюрна фабула, яка розігралася перед ним, як у справжньому театрі.

Розпочавши роботу над «Олівером Твістом», Діккенс неодноразово твердив, що він мріє написати «шахрайський модернізований роман», у якому злодії перетворилися б на «благородних героїв». Але, зовсім не звичайним, традиційним для того часу «пригодницьким романом» робила буржуазна критика «Пригоди Олівера Твіста». Письменник не одноразово підкреслює, що він зумів розбудити сумління суспільства, яке забуло про те, що у країні «загального благоденства» - вікторіанській Англії, вже немає бідняків.

Назавжди в пам’яті залишаються прекрасні, хоч і мелодраматичні сторінки із «Пригод Олівера Твіста». К таким сторінкам можна віднести розповідь, про те як Олівер був у «Робітному будинку», і розповідь про вбивство Саксом своєї коханки – повії Ненсі, про злочин, який той скоїв за наказом Феджіна.

Як добра казка закінчується роман «Пригоди Олівера Твіста», бо добро перемагає зло. Але Ч. Діккенс хоче довести те, що не завжди так стається у житті. І хоч у випадку з Олівером Твістом все закінчилось гарно, та багато дітей, подібних нашому герою, закінчують своє життя сумно, не витримуючи протистояння добра і зла.