Твір на тему: «Яку людину можна назвати скромною?»

Скромність — одна з чеснот, що завжди цінується в людях. Адже кому буде приємно спілкуватися з людиною, яка на всі сторони нахвалює себе, не поважає інших людей, прислуховується лише до власних думок і почуттів і присвоює собі різноманітні досягнення.

У народі кажуть, що скромність прикрашає людину. Недарма ще задовго до наших днів дуже цінувалися скромні дівчата, саме на них звертали увагу найкращі хлопці. Кожен юнак хотів собі в дружини скромну дівчину. Коли людина скромна, з нею приємно спілкуватися, хочеться робити їй компліменти, сказати їй все те, що вона соромиться сказати про себе сама.

Але що означає бути скромною людиною і кого можна назвати скромним? Я вважаю, що скромна людина — це та, яка у будь-якій ситуації залишається собою, не вихваляється і не приписує собі чужих заслуг. Але, на жаль, зараз скромність стає рідкісною рисою. Це відбувається через те, що у швидкому русі сучасного світу, яким керують самовпевнені й успішні люди, скромні залишаються непоміченими. Але це не означає, що скромність завадила їм досягти успіху. Є дуже багато самодостатніх і успішних людей, які наділені цією рисою. Вони просто не вихваляються цим, а лише насолоджуються плодами своєї праці і радіють життю. Я вважаю, що вони заслуговують на повагу більше, ніж ті, хто робить все лише заради того, щоб похвалитися друзям і знайомим.

У мене був один товариш, який дуже любив вихвалятися. Найменший успіх ставав приводом для скликання всіх близьких у гості і безкінечних розмов про його досягнення. В той час брат цього хлопця, нікому нічого не розповідаючи, добився значно більшого успіху і зараз має власну справу, яка приносить йому не лише прибуток, а й задоволення. Варто сказати, що мій знайомий тепер працює на свого брата і вже не вихваляється.

Особисто я можу назвати себе скромною. Для свого віку у мене вже багато досягнень, проте майже ніхто, крім близьких мені людей, не знає про них. Просто я переконана, що про мої успіхи не обов’язково знати стороннім людям, адже я роблю це не для них, не для того, щоб в черговий раз похвалитися, а заради власного блага.

Проте, як сказав Анатоль Франс, «у всьому треба знати міру, навіть у скромності». Тому що надмірна скромність іноді може дуже завадити в житті. Не можна не сприймати того, що дійсно тобі належить. Не потрібно боятися заявити про себе людям, звичайно, без зайвих перебільшень. Щоб добитися успіху, іноді доводиться пристосовуватися до умов, які ставить сучасний світ. Але ні в якому разі не можна забувати про те, ким ти є і завдяки чому ти досяг того, що маєш.

Отже, скромних людей стає все менше, і це засмучує, адже вони заслуговують на повагу. Кожен із нас повинен розвивати в собі цю рису, і тоді у людей не виникатиме приводу для заздрощів, які ні до чого хорошого не призводять.