Твір у форматі ЗНО: «Будувати повітряні замки легше, ніж у них жити» (варіант 2)

Безсумнівно, кожен з нас обожнює мріяти, уявляти своє прекрасне, ідеальне майбутнє та загадувати різноманітні бажання, і у цьому немає нічого дивного, адже усі ми люди, усі завжди хочемо для себе всього найкращого, та й до того ж Бог створив нас натурами романтичними, які, за великим рахунком, є запрограмованими на мрійливість. Не заперечую, мріяти класно, але іноді люди забувають, що для того, щоб мрія стала реальністю треба хоч щось для цього зробити, тому і вважаю, що будувати повітряні замки (себто мрії) легше, аніж у них жити.

Моє переконання ґрунтується на кількох аргументах. По-перше, мрії — це те, що існує лише в нашій голові, у нашій уяві, це щось схоже на добре продуманий сценарій. Ми здатні продумати кожну дрібничку, кожну деталь у своїй голові, так само, як і сценаристи вигадують ці ж самі дрібнички, складаючи і записуючи свої тексти у товстелезні блокноти. Але поки їх сценарій залишається лише на папері, то він нічого не вартий, але, коли на його основі, наприклад, знімають крутий фільм, то вже тоді вся важка робота бідного сценариста втілюється в життя і набуває певних візуальних обрисів, вона стає не просто планом, а цілковитою реальністю. Так само відбувається і з нашою мрією: поки вона зберігається тільки в нашій голові - вона сценарій, а коли починає втілюватися в життя — то стає вже неперевершеним фільмом, від якого захоплює подих.

Хочу навести вам по-справжньому глобальний приклад з історії, який зрозуміло ілюструє наведений мною перший аргумент. Якщо хтось ще не зрозумів, то я говорю про часи Радянського Союзу. Вожді проголошували з трибун запальні речі, постійно повторюючи одне єдине слово «комунізм». Побудувати комунізм — ось було мрією всього тогочасного населення, адже це словосполучення трактувалось як процвітання нації, життя без бідності та експлуатації людини людиною. Але, на жаль, мрія так і залишилась простою мрією: поняття «комунізму» викривили і спотворили, а бажаного замку (ідеальної країни) так і не побудували.

По-друге, для того, щоб спорудити оцю «повітряну» фортецю і в ній поселитися, треба не просто закласти фундамент, звести стіни, поставити вікна і покрити все це діло червоною черепицею, а варто ще подумати й про затишок всередині: не забути прикрасити стіни шпалерами і умеблювати кожну кімнату, адже, погодьтеся, ніхто з нас не наважиться жити навіть у найпрекраснішому ззовні замку, у якому не буде доведеної до пуття жодної кімнати. До чого ж я веду. Ніколи не можна зупинятися на самому екваторі, до своєї мрії треба йти постійно і без зупинок аж до повного її втілення і отримання належного результату. Бо дехто, дібравшись до самого піку своїх бажань, вхопивши краплиночку отієї насолоди, зупиняється і вирішує, що далі робити нічого не треба, адже який в тому сенс, якщо далі все має влаштуватися само собою. Саме через це, люди частенько розчаровуються у своїх мріях, втрачають віру і перестають хоча б щось бажати.

Яскравим, але, можливо, не дуже позитивним прикладом другого аргументу може стати ситуація, що склалась з головним героєм драми І.К. Карпенка-Карого «Мартин Боруля», в якій порушено тему підміни особистісних цінностей становою залежністю. Старий Мартин усе своє життя мріяв стати справжнім дворянином, він довго збирав потрібні папери, спілкувався з людьми, які могли б допомогти йому втілити цю мрію у реальність, привчав свою родину до дворянського життя і сам намагався стати хоча б трохи схожим на отого ж таки дворянина. Борулю не могли відмовити від такого задуму навіть найрідніші люди, його не бентежили думки односельчан. І от, вирішивши, що він вже досягнув своєю мети, Мартин почав вдавати з себе дворянина, але, як прикро б це не звучало, у його документах була знайдена помилка: замість «Боруля» написали «Беруля», що унеможливлювало присвоєння чоловіку омріяного статусу. Це розбило серце головного героя, від такого потрясіння він навіть сильно занедужав і врешті-решт повністю відмовився від мрії усього свого життя.

Отже, треба завжди пам’ятати, що мрії — це прекрасно, але все-таки не варто сподіватися, що дорога до них лежить легка і проста. Тож якщо ви додасте до своїх мрій ще й наполегливі дії, то будьте впевнені — у вас все вийде.