Твір на тему: «Ідея «сродної праці» у творах Григорія Сковороди» (варіант 2)

Пізнай самого себе.
Сократ

Ідея пізнання себе поринає в глибину століть і сягає сивої давнини. На важливість самопізнання звертали увагу ще давньогрецькі філософи, які вважали це важливим кроком людини на шляху до щастя. До цієї теми звертався і видатний український філософ, письменник і поет Григорій Сковорода.

Талановитий митець вбачав у самопізнанні найкращий засіб пошуку своєї спорідненості з людством, свого призначення в житті. Вінцем цих пошуків стала ідея «сродної праці». На думку Григорія Сковороди, пізнання самого себе, «сродна праця» — це пізнання людиною своїх природних схильностей до того чи іншого роду діяльності, пізнання свого покликання. Митець був впевнений, що будь-які здібності даються природою, а ось вдосконалюватися вони повинні «наукою і практикою», а також відповідним вихованням.

Ідея «сродної праці» Григорія Сковороди знайшла своє відображення у багатьох його творах, особливо у байках. Наприклад, у байці «Бджола та Шершень» автор говорить, що «немає нічого радіснішого, аніж жити за призначенням». Український філософ висунув власну ідею перетворення повсякденної праці із засобу існування у найвищу насолоду і найпершу життєву потребу. Його твори пронизує думка, що насолода від споживання не є істинною втіхою, не є суто людською. І тільки праця за покликанням, праця як реалізація обдарувань і творчих здібностей людини може принести їй найвищу насолоду.

Г. Сковорода був впевнений, що людину зробить щасливою сам процес виконання «сродної праці». Цю ідею озвучує у байці Бджола, коли зізнається, що їй подобається не стільки споживати мед, скільки його збирати. Ця думка є головною і в філософському творі Г. Сковороди «Разговор, называемый Алфавит, или Букварь мира»: «Природному охотнику больше веселия приносит самая ловля и труд, нежели поставленный на стол жареный заяц».

У своїй байці «Зозуля і Косик» Г. Сковорода стверджує: «Робота наша — джерело веселощів». На його думку, від природних здібностей людей залежить суспільний розподіл праці: «скільки посад, стільки й спорідненостей». Та людина, яка працює не за своїми нахилами, не буде мати успіху, ніколи не досягне у своїй діяльності високих результатів, бо буде знаходитися у «протиприродному стані». Отже, не слід сторонитися своїх здібностей, бо, як зазначив митець у байці «Годинникові колеса», «з різними природними нахилами життєвий шлях різний. Одначе, всім їм один кінець – мир і щастя».

Своєю філософською ідеєю «сродної праці» український поет і письменник Григорій Сковорода вказав людям один з найкоротших шляхів до чистої совісті, гармонії і щастя. Отже, щастя треба шукати через самопізнання і сродну працю.