Твір на тему: «Що означає бути цілим чоловіком» за поезією Миколи Вороного «Іванові Франкові»

Тема вірша М. Вороного «Іванові Франкові» — це переконання і думки поета щодо творення справжньої, високохудожньої літератури. А його ідея покладається в тому, щоб показати, що по-справжньому талановитий митець ніколи не відмовиться висвітлювати суспільні проблеми, а при цьому буде прагнути залишатися цільною людиною і жити у гармонії з собою, з навколишнім світом.

Поезія «Іванові Франкові» написана у формі поетичного послання, яке не має конкретного адресату. Але зрозуміло, що це послання призначається читачам. Розпочинається вірш зверненням автора до І. Франка, як до вчителя і друга. Саме йому поет адресує особисте розуміння творчих завдань. Ця поезія є своєрідною відповіддю на «Посланіє» до М. Вороного, написане І. Франком, яке стало вступом до поеми «Лісова ідилія». І. Франко був впевнений, що митець повинен бути агітатором і борцем, особливо у часи соціальних катастроф, тому головною темою творчості будь-якого поета повинні бути соціальні конфлікти. Але при цьому він ні в якому разі не відмовляється від інших варіантів світобачення і тричі підкреслює важливість щирості митця. І. Франко вірив, що обмеження творчих поглядів і їхнє будування тільки на одному з принципів буде глухим кутом для творчої особистості.

Епіграфом до вірша М. Вороний узяв вислів Ш. Бодлера: «Предметом поезії є вона сама, а не дійсність». Автор наголошує, що йому не байдуже власне життя, але він вважає, що життя людини має дві рівнозначні сили. Одна з них — це «геній-визволитель», тобто духовна міць, яка повинна бути основою життя, а друга — «велетень-гнобитель», в якому уособлюються інстинктивні бажання людей вирішувати усі суперечки силою.

Незаперечною заслугою М. Вороного є вперше поставлене ним питання про необхідність виводити з літератури графоманів, які зводять нанівець усі зусилля справжніх митців. Хоча М. Вороний і погоджується з І. Франком, що треба битися за правду, він підкреслює, що якщо жити у постійній боротьбі, то «серце може озлобитись». Він наголошує, що виразником усього духовного є саме поезія, тому поет повинен нести до загалу духовні ідеали, які з часом і стануть у суспільстві пріоритетними.

У кінці вірша М. Вороний визначає власне творче кредо:

«Моя девіза: йти за віком

І бути цілим чоловіком!».

Поет погоджується зі своїм незримим опонентом у тому, що він вільний обирати тему творів, аби тільки його світогляд був якомога ширшим. Саме тому автор йде «за віком» і не відмовляється від необхідності висвітлювати злободенні, актуальні проблеми. Але головнішим для М. Вороного, як для митця, є завдання зберегти власну цільність, тобто не порушити свою внутрішню гармонію.