Твір на тему: «Спорідненість п’єси Івана Карпенка-Карого «Мартин Боруля» з комедією Мольєра «Міщанин-шляхтич»

Для того, щоб знайти риси спорідненості п’єси І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» і комедії Мольєра «Міщанин-шляхтич» насамперед треба звернутися до історії написання цих творів. В основу п’єси українського автора було покладено прикру історію з реального життя родини письменника. Як і герой п’єси, батько І. Карпенка-Карого намагався будь-якою ціною змінити своє прізвище і довести дворянське походження.

А Мольєр свою комедію написав на замовлення власного короля, і за задумом вона повинна була висміювати пишні традиції турецьких церемоніалів. Але сталося так, що в комедії автор висміяв марнославство та пиху французьких міщан, іронічно змалював тогочасне суспільство.

Мабуть, саме тому образи Мартина Борулі і пана Журдена були типовими для свого соціального середовища й історичного часу. Відтак, досліджуючи образ героя комедії Мольєра, слід зазначити, що поет звертає увагу на характеристику пана Журдена. Це досить недалека людина, яка годинами може вдягатися у своє недоладне вбрання, наймати вчителів і навіть заводити коханку. І все це лише для того, щоб його визнали своїм у вищому суспільстві. Герой комедії за будь-яких умов прагне стати дворянином і для цього нічого не шкодує.

Пан Журден намагається подружитися зі знатними особами: «Хіба це для мене не честь — дати в борг такому знатному панові? Чи можу я вельможі, який називає мене люб’язним другом, відмовити в такій дрібниці?». Кожною своєю реплікою, рухом, вчинком він намагається показати свою одержимість ідеєю дворянства. Як він каже, «дозволив би відрізати собі два пальці на руці, лише б мені народитися графом або ж маркізом». Мольєр характеризує героя своєї комедії як у монологах, так і у діалогах. Це дає можливість створити найбільш повний і цілісний образ.

Слід сказати, що між паном Журденом і героєм п’єси І. Карпенка-Карого Мартином Борулею можна провести багато аналогій. Перш за все, український драматург, як і Мольєр, теж вдається до характеристики головного героя. Головною у п’єсі є самохарактеристика, до якої Мартин Боруля, як і пан Журден, вдається після отримання листа про підтвердження свого знатного походження: «Я не бидло, і син мій не теля!». При цьому можна побачити миттєву реакцію персонажу. Одразу ж змінюється й поведінка героя, і тон його мовлення. Саме через це він не віддає свою дочку заміж за простого селянина, бо той «ні дворянин, ні чиновник». Це яскраве свідчення того, що Мартин Боруля, як і пан Журден, не хоче визнавати себе звичайною людиною, а хоче увійти то дворянського суспільства. Він мріє грати в карти, їздити на полювання і завести для цього собак, мріє робити все, що роблять дворяни.

Кожна репліка героя п’єси і його поведінка підкреслюють неосвіченість і культурну обмеженість, тому образи Мартина Борулі та пана Журдена позначені комізмом. Отже, п’єса І. Карпенка-Карого «Мартин Боруля» і комедія Мольєра «Міщанин-шляхтич» дуже схожі між собою і присвячені одній темі.