Твір на тему: «Кохання, яке змушує людину страждати» за творами поетів-романтиків

Мабуть, у світі не існує тих поетів і письменників, які б не писали про кохання. Пояснити це можна просто, адже мова йде про почуття, яке дуже багато значить у житті кожної людини. Воно настільки велике, що спонукає до самовираження і надихає митців на творчість.

На мій погляд, у більшості творів української та світової літератури будь-якого часу про кохання розповідається дуже правдиво і при цьому не менш красиво. Можливо, тому, що за основу своїх творів автори брали події та випадки з реального життя. Достатньо пригадати уроки української та зарубіжної літератури й класичні твори, які ми вивчали на них. Одразу ж перед очима постають автори поетичних і прозових творів, які у своїй творчості не оминули теми кохання, а також неповторні й незвичайно яскраві персонажі цих творів.

Розглядаючи тему кохання у творах українських поетів-романтиків, неможливо оминути творчість великого Кобзаря українського народу Т. Г. Шевченка. Його романтичні балади «Тополя», «Катерина» та інші твори про кохання настільки реалістично відсвітлюють цю тему, що не виникає ні найменшого сумніву у правдивості цих історій. Здається, що герої творів Т. Шевченка й справді існували в реальному житті.

Не менш геніальними можна назвати й поетичні твори про кохання І. Я. Франка, а особливо його збірку «Зів’яле листя». Та й у прозі цього автора не останнє місце посідає тема кохання. Прикладом цього може бути повість «Захар Беркут», у якій присутнє все, що є у реальному житті: мудрість і недолугість, героїзм і зрада, ненависть і кохання. Ще один неповторний твір про кохання — новела І. Франка «Сойчине крило». Читаючи та знову перечитуючи цю сумну повість, кожен раз дивуєшся глибокими переживаннями та почуттями героїв твору, щоразу знаходиш для себе нове.

Поетична лірика посідає особливе місце в українській літературі. Я впевнений, що вона найбагатша, найспівучіша, найщиріша і найправдивіша у всьому світі. У віршах українських поетів незвичайно чудовою мовою передається усе багатство емоцій авторів та героїв їхніх творів, завдяки чому поетичні рядки заряджають читачів своєю силою і миттєво запам’ятовуються.

Я вважаю, що вивчення ліричної поезії та спілкування з нею, будь-то класичні твори чи поезії сучасних авторів, додає нашому духовному світові шляхетності, збагачує та урізноманітнює наше світосприйняття. До такої поезії належать «Лісова пісня» Л. Українки, «Зів’яле листя» І. Франка, ліричні твори М. Рильського, П. Тичини, Л. Костенко, В. Симоненка та багатьох інших, не менш талановитих і відомих авторів. Усі ліричні поезії цих авторів сповнені неповторним почуттям кохання, коли взаємним, а коли нерозділеним, коли світлим, а коли й болючим, та у будь-якому випадку — напрочуд реальним.