Твір на тему: «Чим мене вразив Іван Франко?»

Іван Франко — літературознавець, громадський діяч, критик, філософ, учений, теоретик літератури, але особливої уваги заслуговує його літературний доробок, котрий не може нікого залишити байдужим.

«З вершин і низин» — збірка, до якої увійшли вірші, присвячені боротьбі за краще майбутнє народу. Відчуваючи наближення соціальних змін, автор повідомляє про це у своїй збірці. «Гімн» — найвизначніший вірш з цієї збірки, у ньому поет розповідає про повалення царизму, прихід нового життя, недарма автор використовує дієслова минулого часу, роблячи це для того, щоб показати, що перемога над злом — майже звершений факт:

«Повалилась зла руїна,

Покотилася лавина».

У ранній творчості Каменяра звучать мотиви неминучості світлого майбутнього. Рідна Батьківщина займає одне з перших місць у творчості Франка. Так міг написати тільки палкий патріот:

«Ні, хто не любить всіх братів,

Як сонце боже, всіх зарівно,

Той щиро полюбить не вмів

Тебе, коханая Вкраїно!».

«Мій Ізмарагд» — ще одна збірка Франка, яка створена на біблійних легендах, але в ній автор показує свою та народну мораль, і тому додається займенник «мій». Основними мотивами обох збірок були громадянські теми. Дивовижним віршем в цьому збірнику є «Сідоглавому», в якому змальовані різко протилежні погляди на служіння Батьківщині справжнього сина народу і брехливих патріотів:

«Ти, брате, любиш Русь,

Як дім, воли, корови, —

Я ж не люблю її

З надмірної любови».

Незвичайно тепла і щира інтимна лірика Івана Франка, яка входить до збірки «Зів’яле листя». З цієї збірки ми бачимо, що людині властиво все: мужній людині, революційному натхненнику не чуже бути ніжним, тонким ліриком, таким, як Іван Франко. Ніжні рядки цієї збірки проймають до глибини душі. Ліричний герой за своєю суттю — романтик, який порівнює українську дівчину з горіховим зерням, червоною калиною. Є в віршах і образи-символи: дубочок кучерявий, червона калина, явір. Герой, з одного боку, є романтиком, а з іншого — він людина мужня, бо він не дорікає любій за нерозділене кохання, а спробує знайти забуття. Вірші з цієї збірки дуже мелодійні і тому не дивно, що багато з них були покладені на музику. Багато віршів зі збірки «Зів’яле листя» присвячені першому, але нещасливому коханню — Ользі Рошкевич.

Якщо говорити про творчість І. Франка в цілому, можна з впевненістю сказати, що недарма він носить ім’я Каменяра, бо більша частка його поезій це все ж таки політична і громадянська лірика. Та особисто мені більше до душі ліричні твори зі збірки «Зів’яле листя», які вразили мене своїми глибокими та щирими почуттями.