Твір на тему: «Шевченко і Біблія»

Т. Шевченко заслужено вважається народним поетом і справжнім пророком українського народу. У своїй творчості він порушив багато важливих питань і проблем співвітчизників. Достатньо пригадати його історичні поеми, сатиричні твори, його неперевершене послання «І мертвим, і живим».

Слід сказати, що творчість великого Кобзаря пройшла довгу еволюцію, тому вона поділяється на окремі періоди, кожен з яких посідає значне місце в українській поезії і має свої особливості. Для першого періоду творчості Т. Шевченка характерне поєднання реалізму і романтизму. Другий період, який отримав назву періоду «Трьох літ», став найбільш продуктивним творчим періодом і ознаменувався змінами у світогляді поета. Після повернення на рідну землю, де Т. Шевченко не був чотирнадцять років, поет був незвичайно вражений злиденним життям рідного народу.

Саме у цей час Т. Шевченко пише гострі сатиричні твори на соціальні теми. Багато творів цього періоду набувають пророчої тональності. Мабуть, саме тому у циклі своїх поезій «Псалми Давидові» митець звертається до Біблії. Т. Шевченко, вихований у християнській родині, був добре знайомий з біблійними творами, у яких поета приваблювала висока патетика і глибокий філософський зміст, співзвучний з власними настроями митця.

Третій період — «Період заслання». Він характеризується розлукою з рідним краєм і важкими умовами для художньої та поетичної творчості засланця. Не випадково у цей період Т. Шевченко ще більше заглиблюється у біблійну тематику, у нього з’являється схильність до езопової мови й алегорій. Помітне місце у творчості останнього періоду Кобзаря посідають роздуми про майбутнє свого народу, про справедливий суспільний лад. Зокрема, це можна побачити в поезіях «Сон (На панщині пшеницю жала)», «І Архімед, і Галілей», «Ісая. Глава 35 (Подражаніє)» та інших.

Подібно до віщувань біблійного пророка, Т. Шевченко створює власні пророцтва, у яких відображує свої уявлення про майбутнє життя українського народу. А щоб його пророцтва сприймалися більш достовірними, поет наслідує форму біблійних пророцтв, уживає біблійну лексику. Майбутнє життя видається великому Кобзареві справедливим і щасливим, у ньому будуть покарані усі кати, а простий народ здобуде бажану волю. Визволений народ буде творити на рідній землі справжні дива, він перетворить пустелю на квітучі села, «німим отверзуться уста» і «Бог усіх розсудить».

Незважаючи на гуманізм, притаманний біблійним творам, Т. Шевченко добре розумів, що не слід сподіватися на царську милість, не слід сподіватися і на те, що все вирішиться само собою. Великий Кобзар українського народу вважав, що не треба нічого чекати і вже його сучасникам слід було вдаватися до активної боротьби за свободу і незалежність.