Твір на тему: «Слово – це вершина людського» (варіант 2)

Слово... Таке велике знаряддя в устах людини. Але яку роль воно відіграє в нашому житті? Чи так воно цінне? Зараз, мені здається, слово втратило свій статус. Не зациклюйтеся на собі, озирніться навколо, прислухайтеся! Що ви почуєте? Так, саме ті слова, яких раніше просто не існувало. І чи всі вони приємні? Думаю, багато хто відповість, що ні. А як так вийшло? Я вважаю, що всьому виною наша байдужість, що, як відомо, страшніше війни. «Ти кинув необдумане слово... Але справу зроблено — готово...». Байдужість до нашої мови спонукає нас сприймати слово, як щось повсякденне, звичне, не замислюючись про те, що і як ми вимовляємо.

Слова, якими ми користуємося в нашому житті, утворюють своєрідний світ, що має свої особливості й закономірності, свої нерозкриті таємниці, свою історію. Мова — одне з найважливіших і стародавніх суспільних явищ. Уявіть собі на хвилину ситуацію: людство раптом опинилося без мови як засобу спілкування. На Землі запанує хаос, наслідки якого неможливо передбачити. Ми можемо уявити собі світ без сучасних технологій, газу, електрики, але не можемо уявити собі суспільство без мови, в якому слово — найважливіший компонент. «Слово — найсильніший наркотик, який використовує людство». І я згодна з твердженням Р. Кіплінга, адже слово — це необхідність, без якої просто неможливо жити.

Українська мова за запасом слів і фразеологізмів є однією з найбагатших у світі. Її лексика відрізняється незліченністю своїх одиниць. Точну кількість слів назвати неможливо, тому що одні слова постійно створюються, інші йдуть з ужитку. Але не тільки кількість слів, наявних в українській мові, свідчить про її багатство. Словниковий склад постійно розвивається, поповнюється все новими значеннями уже існуючих слів. Українська мова володіє великим запасом багатозначних слів, які дозволяють їй не розширюватися безмежно. Багато потенційно однозначних слів можуть також стати багатозначними. Вражає велика кількість синонімів, що забезпечують вираження найтонших відтінків думки, почуття. Багата українська мова словами і фразеологізмами, за допомогою яких ми висловлюємо наше позитивне й негативне ставлення. Серед них значне місце займають слова зі зменшувально-пестливими і збільшувальними суфіксами. Є групи слів і фразеологізмів, які висловлюють як високі, урочисті, так і знижені оцінки предмета думки.

«Слово — справа велика», — писав Л. М. Толстой. Велика, тому що словом можна поранити і зцілити, вбити й відродити до життя, слово може служити любові або ж ворожнечі й ненависті. «Слово б’є іноді насмерть», — говорив О. Грін. Посудіть самі, як же боляче почути від рідної, близької людини те, що ви їй непотрібні, байдужі, а також, що ви всього лише щабель в її житті, яку вона успішно переступила. У такі хвилини всередині щось обривається, валиться, і хочеться втекти від реальності, піти з цього світу. Адже вам починає здаватися, що все навколо просякнуте брехнею і болем, а життя безглузде.

«Нагота починається з обличчя, безсоромність — зі слів», — писала Сімона де Бовуар. У сучасному світі наша мова перебуває у хворобливому стані, що супроводжується багатьма негативними явищами. Це слова-паразити, засилля іншомовних слів, а найнебезпечнішими вважаються нецензурні слова, які багато хто прийняв нормою своєї мови, на жаль, роблячи їх предметом гордості.

Але слова і відроджують! У хвилини відчаю, безсилля слова: «ти зможеш, я в тебе вірю,» — спонукають встати, «обтруситися» і подивитися вперед. І ти стаєш по-справжньому вдячний людям, які говорять подібне.