Твір на тему: «Роздуми над долею вченого за п’єсою Бертольда Брехта «Життя Галілея»

Галілей у Б. Брехта – дивакувата людина, захоплена своїми дослідженнями і наукою. Герой п’єси був настільки відірваний від реального життя, що навіть коли його економка нагадала господареві про те, що скоро не буде чим платити за їжу, він заявив, що неможливо говорити про такі повсякденні дрібниці, коли він майже зробив відкриття і визначив рух планет у Всесвіті.

На початку п’єси Галілей зображений автором у самому розквіті сил. Він конструює телескоп, ставить опити, спостерігає за зоряним небом. Йому вдається навіть довести хибність ідей Аристотеля, на яких в ті часи трималися релігійні догми. Своєю відданістю науці і щоденною працею він доводить, що майже кожна людина наділена надзвичайними можливостями і якщо захоче, може змінювати багато чого у цьому світі. Вчений проголошує: «Я вірю в людину, а отже – і в її розум!».

Життя Галілея – постійна боротьба. Спочатку це боротьба за час на дослідження, проти того, щоб його відволікали приватними уроками і лекціями. Потім – боротьба зі злиднями у побуті, боротьба з церквою, яка не хоче відмовлятися від вчення Аристотеля, боротьба із владою, яка неспроможна оцінити значення його відкриттів.

Постійна боротьба – це, може, і добре, але Галілея вона відволікала від праці. А він прагнув багато чого встигнути, а головне – встигнути відшукати істину. Галілей говорив: «Істина – дитя часу, а не авторитету. Наше неуцтво безмежне. Тож зменшимо його хоча б на крихту! Для чого вважати себе розумниками, якщо ми можемо нарешті стати менш дурними!».

Я вважаю, що найсильнішою у п’єсі є розмова Галілея зі своїм учнем Андре, яка відбувається після суду інквізиції над вченим, на якому той зрікся свого вчення. Під час розмови молодий та гарячий Андре докоряв своєму вчителеві за такий вчинок. Відповідь Галілея на ці докори була сповненою гідності і мудрості: «Нещасна та країна, що потребує героїв».

Як у житті, так і у п’єсі Галілей поступився своїм вченням тільки заради того, щоб отримати спокій і захиститися від папських прибічників. І хоча після суду вчений перебував під постійним наглядом, хоча в нього відбирали усе ним написане, йому вдавалося працювати і копіювати усе, що він передавав папським слугам. Завдяки цьому безцінні наукові дослідження Галілея дійшли до наших часів, а сам він став справжнім героєм у своїй «нещасній країні».