Твір на тему: «Такий нестерпний сум – провідні настрої та мотиви лірики Поля Верлена»

Перехід від зображення особистих переживань до усвідомлення загального людського стану серед простору і часу, до філософського осмислення моральних істин і світу, став помітним у більш зрілій творчості Поля Верлена. У цей час провідними мотивами та настроями його лірики стали нестерпний сум і трагічність. Цими мотивами були сповнені поетичні збірки Поля Верлена «Щастя», «Колись недавно», «Мудрість» та інші. Його ліричний герой відчував великі зміни у своїй душі, яка, пройшовши шляхом розчарувань і страждань, стала зовсім іншою, яка прагнула пізнати сенс буття і зрозуміти саму себе.

Своєрідною візитівкою Поля Верлена в Україні стала його знаменита поезія «Осіння пісня» з поетичної збірки «Сатуричні поезії» - яскравий приклад природного поєднання емоцій і звукового ряду. У цій поезії автор звертався до осені, проте в тексті прикмет осені дуже мало. У Верлена воєдино злився пейзаж душі і пейзаж осені. Тому безпосередньо осінь була лише символом схилу життя, його близького кінця, за яким чекало лише небуття. Осінь у вірші Верлен використав у переносному значенні – у значенні невлаштованості, самотності, холоду, смутку і туги.

За думкою Верлена, людина, її настрої і почуття змінювалися так само, як і пори року. Осінь для нього була часом переосмислення прожитого і підготовки до того, що чекає у майбутньому житті, до чогось невідомого, незнаного, нового. Поет був впевнений, що людина, яка відчуває свій близький кінець, або яка просто опинилася на схилі життя, живе більше спогадами, ніж дійсністю.

Основний емоційний фон більшості творів Поля Верлена створювали мелодії, які линули з кожного поетичного рядка. Вони були повільними і одноманітними, сумними і трохи тривожними. Ці мелодії відображали стан ліричного героя і водночас стан природи. Він то поринав у дитячі спогади, то опинявся сам на сам зі своєю журбою. Наприклад, та ж «Осіння пісня» асоціювалася у автора з відомим фразеологізмом «осінь душі». Тому у вірші душа ліричного героя, що була повністю підвладною фатальній долі, стала мертвим листком осіннього листопаду.

Майже у кожному вірші Поля Верлена змінювався настрій і мелодія, майже в кожному були порушені межі між суб’єктивним та об’єктивним простором, між минулим, теперішнім та майбутнім часом. Головним для Поля Верлена було схвилювати читачів мелодією своїх поезій, створити настрій і враження, викликати відповідні асоціації, що йому дуже добре вдавалося.