Твір на тему: «Мої улюблені вірші Аполлінера»

Поетична творчість Гійома Аполлінера втілила в собі усе розмаїття неоднозначного суспільного життя ХХ століття. Але найбільше враження на мене, як на читача, справила поетична збірка Аполлінера «Каліграми. Вірші Миру і Війни», в яких автор відобразив усі людські біди під час війни. Ця збірка вийшла наприкінці Першої світової війни — у 1918 році.

Збірка «Каліграми» складається з двох частин. До першої частини книги увійшли твори, які поет написав ще в 1913-1914 роках, напередодні війни, а друга частина збірки включає вірші, які Гійом Аполлінер написав вже на фронті. Вірші з цієї збірки мені було цікаво читати з точки зору поетичної стилістики, адже при їх створенні поет багато експериментував. Він прагнув, щоб кожний вірш створював в уяві читача яскраву і повну картину. В деяких поезіях збірки це були природні явища. Жанр віршів Аполлінера, які увійшли у збірку, відображений у її назві, бо такі вірші називаються каліграмами.

Щодо змісту поезій збірки, то вони присвячені не тільки проблемам життя людей під час війни, а й розмірковує про історичний розвиток суспільства та людини, а також висвітлює проблеми людської духовності. Вірші можна розділити на поетичні репортажі та поетичні розмови. При цьому Аполлінер багато експериментує, що дає можливість відчути спробу автора поєднати у єдиному своєрідному потоці всі події того часу. На мою думку, відчути цей потік і відповідний часу дух у прозових творах було б набагато важче, а ось поетичний виклад автор використав дуже доречно і оживив тему.

Центром філософії Аполлінера є людина, адже саме вона розглядається поетом в якості володаря світу. В той же час людина, на погляд автора, знаходиться у постійній боротьбі з самим собою, з суспільством і світом. Слід сказати, що збірка «Каліграми. Вірші Миру і Війни» присвячена пам’яті літератора Рене Деліза, друга Аполлінера, який загинув на фронті під час війни.

Якщо казати про конкретний вірш цієї збірки, який сподобався мені найбільше, то це поезія «Зарізана голубка і водограй». Для цього вірша характерні усі стилістичні особливості творчості поета, а також особлива форма його поетичних звернень не тільки до тих, хто залишився живим після війни, але й до тих, хто загинув. Звернення у цьому вірші стосується війни і викладене у формі особистого звернення, а не в формі громадського призову. Автор описує глибоку трагедію війни, виражає жаль до загиблих і показує живу надію на краще майбутнє.

Я вважаю, що поетична творчість Аполлінера чуттєва і глибока, тому особисто на мене вона справила велике і незабутнє враження.