Твір у форматі ЗНО: «Батьківщина – найвища духовна цінність, яку не можна обирати»

Краще в ріднім краї милім
Полягти кістьми, сконати,
Ніж у землі чужій, ворожій
У славі й шані пробувати.
— Микола Вороний

Із думкою, заданою темою твору, я цілком згоден. Твердо переконаний, що Батьківщина – це той блаженний край, що пов’язує людину з її батьками, рідними, куди хочеться повертатися знову й знову, не зважаючи на те, у який куточок світу занесла тебе доля в дорослому житті; це одна з найбільших людських цінностей.

Свої глибокі переконання можу підтвердити такими аргументами. По-перше, Батьківщина – це край, де все тобі рідне. Тут зародилася твоя рідна мова, звичаї, традиції. ЇЇ не можна проміняти на жодну іншу територію, бо вона дана тобі Богом, тому маєш захищати й берегти її за будь-яких обставин. По-друге, тільки людина, що за якихось умов покинула рідну хатину, розуміє справжню цінність Батьківщини: на цій землі жили її предки, тут творилась її історія, тут живуть найрідніші люди. Якою б вона не була, та її не можливо проміняти на жодну іншу.

Аби проілюструвати подані мною міркування, маю приклади з української літератури. Чи не найяскравішими з них є творчість Тараса Григоровича Шевченка. Наприклад, у поемі «І мертвим, і живим, і ненародженим» автор закликає цінувати свою Батьківщину: «В своїй хаті своя й правда, і сила, і воля. Нема на світі України, немає другого Дніпра…». Глибокі прояви патріотизму є і в героїв новели Василя Стефаника «Камінний хрест», і в пригодницькому романі «Тигролови» Івана Багряного.

Аби проілюструвати подані мною аргументи, маю ще й приклад із власного життя. Моя мама завжди навчала мене цінувати звичаї, мову та традиції, сформовані ще нашими предками. У них – усе багатство української душі. Я розумію, що, можливо, у житті мені доведеться покинути рідну Батьківщину та поїхати на чужину, хоч, сподіваюся, цього не станеться, але я завжди матиму в серці найтепліші спогади про свою рідну Україну, що виростила й виховала мене, дала знання та випустила у світ широкий. Я завжди пам’ятатиму свою домівку й перетну кордон хіба що заради того, аби прославити свою солов’їну Батьківщину. Мені не довелося обирати землю, на якій я народився, але якби переді мною постало таке питання, то твердо переконаний, що відповів би: «Хочу бути українцем!».

Отже, Батьківщина – це одна з найбільших цінностей людини. Ми маємо берегти її упродовж усього життя, пам’ятати про звичаї та традиції, сформовані нашими пращурами на рідній землі, не забувати про рідну мову. Батьківщина – найбільша духовна скарбниця народу.