Твір на тему: «Проблематика новели Миколи Хвильового «Я (Романтика)»

За своїм світовідчуттям М. Хвильовий був мрійником і романтиком, тому він божевільно і щиро повірив у «загірну комуну», повірив у те, що вона принесе українському народові світле майбутнє. Письменник з радістю зустрів початок нової щасливої епохи, прославляв нові, революційні ідеї, писав про них радісно й захоплено. Але захоплення М. Хвильового було не дуже тривалим, адже він був занадто чесним і не міг заплющувати очі на гірку і навіть страшну невідповідність між реальним життям і революційними ідеалами. За переконанням відданий комуніст, М. Хвильовий воював за нове життя для рідної України й одночасно «стріляв» у свою оновлену Батьківщину, як робив це і герой його новели «Я (Романтика)», який підняв руку на найдорожчу для нього людину — рідну матір.

Всі свої сподівання та мрії, всі свої почуття, безпорадність і жах письменник переніс у внутрішній світ головного героя цієї новели: «чекіста і людини». Мабуть, саме тому М. Хвильовий не оминає у новелі проблему невідповідності дійсності та мрій, розбіжності між ідеалами та їхнім втіленням у реальності.

Головний герой новели «Я (Романтика)» у своєму житті мав дві великі любові. Перша — «загірна комуна», заради створення якої він готовий був, не замислюючись, проливати кров чисельних, здебільшого, невинних жертв, а друга — рідна мати, «прообраз Марії». Перша та друга любові головного героя в його душі породжують протистояння добра і зла, яке здіймає тривогу за навколишній світ і місце людини в ньому.

Перенісши в душу героя новели одвічне протистояння, письменник підіймає у своєму творі не тільки цю важливу проблему, а й проблему істинних цінностей, фанатичної відданості сумнівним ідеалам і проблему гуманності.

Упродовж усієї оповіді простежується надзвичайно складна проблема вибору. Будучи чесним чекістом, а при цьому й непоганою людиною, герой постійно знаходиться в стані внутрішньої боротьби, внутрішньої роздвоєності. Та нікуди дітися, бо все одно приходить момент істини, коли герой повинен обрати між революційним обов’язком і синівською любов’ю. І вибір, який врешті-решт він зробив, став для інших попередженням про незворотну втрату істинних людських цінностей.