Твір на тему: «Що пов’язує роман Федора Достоєвського «Злочин і кара» з сучасністю»

Роман Ф. М. Достоєвського можна назвати одним з найскладніших творів російської класичної літератури. Автор талановито відбив потрясіння і терзання головних героїв, які не можуть не схвилювати людину. У центрі уваги Достоєвського – моторошна дійсність XIX століття, наповнена жорстокістю і соціальною несправедливістю. У таких умовах убогості і безправ’я, гноблення і приниження будь-яка особистість задихнеться від свідомості власного безсилля, і почнеться деградація. Якщо ж людина постарається призупинити процес розтління власного «я», то мирним шляхом йому навряд чи вдасться це здійснити. Як відомо, проти системи не підеш, а тих, хто намагається хоч якось плисти проти течії, все одно життя нищить не одним, так іншим способом. Достоєвський вибирає певний тип героя, найбільш яскравий і виразний, щоб у трагедії його долі послідовно відобразити трагедію всього світу.

У романі «Злочин і кара» письменник звернувся до зображення пореформеної Росії, коли все змінювалося, колишні соціальні відносини руйнувалися, а нові перебували в стадії становлення, розорялося селянство і валилися його патріархальні устої. Ситуація багато в чому схожа з обставинами, що характеризують нашу сучасну державу. Процес перетворення Росії затягнувся вже не на одне десятиліття. Ми чекаємо стабільності і порядку, але хаос продовжує панувати. Він панує не тільки навколо, але і в наших душах. Мабуть, перед українською людиною завжди стояла проблема вибору моральних цінностей, вибору того шляху, якого потрібно дотримуватися, щоб, як кажуть, «залишитися на плаву». Доля головного героя Родіона Раскольникова може допомогти читачеві розібратися і зі своїми життєвими цінностями.

Основне завдання Достоєвського як художника слова – розкриття духовного світу героя. Він намагається показати внутрішні причини, що виникли в силу зовнішніх обставин і спонукали Раскольникова піти на вбивство, а також душевні переживання героя, який таким звірячим способом спробував утвердитися у своїй теорії і визначити, до якого типу людей він належить: «незвичайна» він людина або «воша, як усі». Автор хотів показати боротьбу свідомості з підсвідомістю.

Герої роману не просто роздумують над своїми вчинками, вони болісно намагаються знайти вихід з обставин, що склалися. Шкода тільки, що цей вихід злочинний. Головний герой – колишній студент, що знаходиться в крайньому ступені бідності, став автором теорії про поділ людей на «сильних особистостей» і «тварин тремтячих», тобто людей, не здатних переступити через допустимий моральний кордон, і тих, кого можна знищити для досягнення власних цілей.

Звичайно ж, це дуже страшно, коли у людини виникають подібні ідеї. І не варто думати, що це всього лише вигадка чи події днів минулих. За останні роки в країні колосально зріс рівень вбивств, скоєних на побутовому ґрунті. А якщо підрахуємо професійних злочинців або тих, хто вперше скоїв злочин? І все це – через відсутність якого-небудь морального стрижня у людей, життям доведених до крайності.

Навіть якщо злочинні діяння відбуваються заради благих цілей, все одно відповідальності не уникнути. Про це і повідомляє нам Достоєвський – в назві твору відображена ця виношена їм думка. Родіон Раскольников скоїв злочин заради майбутніх добрих починань, але цей злочин заподіяв йому тільки страждання. Ідея, яку проповідує Достоєвський у романі, актуальна і донині.