Твір на тему: «Продовження історії Григорія Многогрішного та Наталки Сірківни з роману Івана Багряного «Тигролови»

Доля відомого українського письменника І. Багряного складна і дивовижна. Адже для того, щоб привернути увагу світового суспільства до незавидного становища людини в Радянському Союзі, йому довелося вести жорстоку боротьбу з тогочасною владою. Одним з найбільших кроків письменника на шляху до розкриття правди став його роман «Тигролови».

«Тигролови» можна вважати першим українським романтичним твором з елементами пригодницького жанру. Сюжет роману надзвичайно захоплюючий, у ньому відчувається постійне емоційне напруження. До того ж на тлі пригод головного героя роману Героя Многогрішного розвивається його палке кохання до Наталки Сірківни. Спочатку Григорій вважав, що його кохання приречене на безвідповідність, але виявилося, що він помилявся, що вони обидва закохалися за неписаними законами любові, кожен по-своєму. Це було кохання, на яке здатні тільки хоробрі і сміливі серця. Саме таким воно було і у Наталки, і в Григорія.

Григорій свою кохану називав Мавкою, він вважав її неприступною і дикою, бачив дівчиною, у якої «ті руки, морозами попечені і порохом посмаглені, — такі жорстокі в бою і такі ніжні до нього». За що ж так кохав Наталку Григорій? Мабуть, за те, що вона була безтурботним, веселим дівчиськом, справжнім дитям нетрів, яке і заволоділо його серцем. А ще за вдачу, везіння, на яке Наталка завжди покладалася, та за нескінчену віру в щастя.

В обох закоханих вирувала гаряча козацька кров і з часом їхні почуття набули ясних форм. З самого початку Григорій покладав великі надії на те, що його душевні переживання зачеплять запальне серце «господарки тайги». Так воно з часом і вийшло. Так склалося, що Григорій більше переживав за своє кохання. А Наталка, яка звикла до важких умов життя, вміла стримувати свої почуття, тим паче, що вона спочатку не була впевненою в них, та й боялася свого кохання.

Лише наприкінці оповіді, коли Григорій повернувся прощатися до родини, яка його врятувала від загибелі, Наталка зрозуміла, що повернувся він через неї. Це і стало її везінням, це і стало її долею. Ні хвилини не вагаючись, Наталка швидко зібралася, закохані попросили у батьків благословення і пішли назустріч своїй долі, назустріч невідомому. На щастя, доля посміхнулася, і їм вдалося перебратися за кордон.

Там закоханих чекало спокійне життя і добробут. Але серце Григорія не заспокоїлося, він увесь час прагнув повернутися на Батьківщину. І якщо б у роману І. Багряного було продовження, я впевнений, що Григорій з Наталкою повернулися б до рідної України і знов поринули у боротьбу за щасливе майбутнє своїх співвітчизників, за своє щасливе майбутнє та майбутнє своїх дітей.