Твір на тему: «Постаті, які стали для мене взірцем»

Україна — скарбниця видатних людей. Наша держава багата на письменників, поетів, акторів, художників, науковців та перекладачів. У кожній сфері Україна має різні досягнення. Історія, звичайно, багата на історичні події та постаті. Кожен може стати взірцем для будь-кого з нас.

Протягом усієї історії нашої держави спостерігалося багато визначних постатей, котрі робили великий внесок у розвиток України. Політичні, громадські діячі активно прагнули до свободи слова, волі, автономії нашої Батьківщини, письменники та поети закликали народ до об’єднання й боротьби за щасливе майбутнє.

Яскравим прикладом для мене є така історична постать, як Богдан Хмельницький. Це гетьман, котрий усією душею хотів свободи для українського народу. Саме він очолив боротьбу українського народу проти панування Польщі в роки Національно-визвольної війни середини сімнадцятого століття. У роки боротьби виявив себе як талановитий, сміливий, мужній полководець, а також неймовірний дипломат. Під проводом Хмельницького на звільненій від Речі Посполитої території утворилася Українська козацька держава. Військо Запорозьке мало власну символіку, зберігалися традиції місцевого самоврядування. Основу козацької влади складала піхота, що вважалася кращою в тогочасній Європі. Богдан Хмельницький прагнув до єдиної, вільної, розвиненої держави й для цього докладав багато зусиль.

Також є багато людей, котрі доводили, що треба боротися за своє життя. Бувають труднощі, скрутні часи, проблеми, непорозуміння, втрати, та ніколи не можна відступати чи опускати руки. Слід активно боротися за своє щасливе майбутнє, подальше життя.

Не можу не згадати неймовірної української поетеси Лесі Українки. Для мене вона є прикладом для наслідування. Це дуже сильна, відчайдушна, мужня, витривала жінка. Її життя минуло в боротьбі. Особиста війна Лесі за здоров’я тривала тридцять років. Вона завжди рівнялась на середньовічних лицарів і жила з однією фразою: «Убий, не здамся!» Лесі пророкували велике й щасливе майбутнє. У п’ять років дівчинка навчилася чудово грати на фортепіано, та в десять було випробування долі — туберкульоз кісток. Лесі зробили операцію, і відтоді Українка лишилася без музики. Дівчинці довелося розлучитися з фортепіано, бо хвороба прикувала її до ліжка. Дивовижно, та Леся не опустила руки. Вона активно вивчала мови, писала вірші й революційні твори. Хвороба швидко прогресувала, та Леся знаходила в собі силу виступати перед своїми слухачами. Іван Франко вдало підкреслює мужність Лесі Українки: «Читаючи м’які і розслаблені чи холодно резонерські твори українців-чоловіків і порівнюючи їх з цими бадьорими, сильними й сміливими, і разом з тим, такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ця хвора, слабка дівчина — чи не єдиний чоловік на всій Україні!» На 42 році життя, після трьох десятиліть боротьби, видатна поетеса померла. Для всіх вона залишилася незламною жінкою. Пройшло багато років, та її вірші в усіх і завжди викликають почуття гордості.

Отже, наша історія багата на сильних людей. Вони варті того, щоб на них рівнялися. Хотілося б, щоб таких сильних, відчайдушних людей стало більше в наш час.