Твір на тему: «Сатиричне змалювання радянської дійсності на сторінках роману Булгакова Майстер і Маргарита»

Зображення художньої дійсності не завжди є точним відображенням нашої реальності. Проте, інколи ця реальність може бути добре прихована за художнім словом. Аби зрозуміти, про що твір, як його можна сприймати, не вистачить примітивних знань з того чи іншого предмету. Аби повністю зрозуміти вартісний художній твір, потрібно бути інтелектуалом, який знається на багатьох речах і має на все власний погляд.

У романі Михайла Булгакова «Майстер і Маргарита» представлено три світи: реальний світ, Москва 30-их років минулого століття, світ потойбіччя, де володарює Воланд, і світ стародавнього Єршалаїма. На мою думку, щоб зрозуміти у який спосіб письменник змалював радянську дійсність у своєму творі, варто розглянути зображені ним Москву 30-их років і світ Воланда, які співіснують у творі нерозривно.

Завдяки такій складній композиційній побудові, твір розуміється непросто. Та в ньому легко вгадуються настрої суспільства-сучасника Булгакова. Допомагає повніше розкрити картину тогочасного московського світу і розгалужена система образів, велика кількість порівнянь, протиставлень. Неправильно буде вважати, що автор зображував тільки московські настрої того часу. Москва стала уособленням усього радянського суспільства, його усталених звичаїв, способу життя. І незаперечним є факт, що письменник розкритикував радянський стиль життя, використовуючи художні прийоми сатири та іронії. Він вдався до цих засобів, щоб викрити зіпсоване сучасне йому суспільство. Як зауважив Воланд, москвичі були у міру жадібні, користолюбні, але й милосердні. Єдине, що псувало їх значною мірою, було квартирне питання. Зображення Булгаковим того, як люди переживають за власне місце під сонцем, не може не викликати посмішку. Іронічне висміювання людської бездумності й недалекоглядності, немудрості і скупості дуже точно передає ставлення автора до такого стану речей. Йому не просто не подобається цей світ, він зневажає його у таких проявах. Ледь не кожен герой у романі є уособленням людських пороків того часу. Берліоз, Лиходєєв, Босий — усі вони були покарані за свої слабкості у матеріальному світі. Булгаков зобразив героїв зовсім непривабливими у плані сприйняття їх читачем. Саме через абсурдні ситуації, у які вони потрапляють, ці персонажі здаються нам кумедними, безглуздими, та водночас ми розуміємо, що вони заслуговують на таку долю. Разом з усією кумедністю, вони є втіленням не найкращих людських рис жадібності, ледарства, блюзнірства. Ще з більшою сатирою і викривальним сарказмом Михайло Опанасович описує такі людські пороки, як жорстокість, здатність вбивати і зваблювати, шахраювання, ненажерливість. Усі ці риси автор об’єднав у Воланді. Можливо, деколи ці деталі гіперболізовані, та завдяки цьому прийому письменник показує, що ось те майбутнє, що чекає на наше суспільство, якщо нічого не зміниться.

Політ вночі, яка розкриває всі таємниці, є символом-попередженням людям, що рано чи пізно прийде час, коли усе стане явним, і всі побачать справжню суть кожного.

Саме так Михайло Булгаков зобразив радянську дійсність з усіма її недоліками. Сатиричне її змалювання дозволило письменнику точно й яскраво відтворити всю палітру настроїв тогочасного суспільства.