Твір на тему: «Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм...»

Православ’я сповідує і зберігає вчення, передане нам Господом, що з’явився на землю у плоті. Завдяки подвигу нашого Вчителя Ісуса Христа всі народи світу отримали можливість долучитися до Вічності. Проте цей шлях важкий, він заснований не тільки на розумовому пізнанні навчань Господа, а й на духовній роботі над собою. Людина повинна постійно вдосконалюватися, інакше вона буде падати. Впасти легко, складніше піднятися.

У наші дні багато релігійних поглядів, що були обов’язковими для наших предків, здаються нам неможливими. У Православній Русі церковні вчення завжди панували над світськими нормами, і навіть в епоху європейських перетворень вчення Православної Церкви залишалося авторитетним. Зараз у світі переважає «західний» тип мислення, який заснований не на божественній любові, а на людських егоїстичних принципах. «Всі засоби добрі; любіть тільки себе» — вчать американські психологи. Тим не менше, стереотипи, що нам нав’язуються, неприйнятні для багатьох народів і релігій. А для Православ’я особливо. Святитель Православної Церкви Григорій Богослов говорив: «Якби у нас хто запитав, що ми відчуваємо і чому ми поклоняємося, відповідь готова: ми шануємо любов».

Православ’я засноване на рекомендаціях Господа, в яких закладено вчення про Любов, без якої шлях до Вічності неможливий. Любов повинна стати метою кожної людини. «Бог є любов», — говорить святий апостол Іоанн Богослов.

Отже, духовний розвиток людини заснований на Любові, тільки так людина може досягти Вічного життя. Святий Іоанн Кронштадтський писав про любов до Бога: «...любити Бога всім серцем означає любити всім серцем і всією силою правду Його, закон Його і всім серцем ненавидіти всяку неправду, всякий гріх; всім серцем і всією силою виконувати правду, творити добро і всім серцем, усією силою віддалятися зла, тобто усякого гріха, не давати в серці місця жодному гріху ні на одну хвилину, ні на одну мить, тобто не погоджуватися на нього, не співчувати йому, не миритися з ним, але постійно, вічно ворогувати з гріхом, воювати з ним і таким чином бути хоробрим і переможним воїном Христа Бога».

Людина, що любить Бога всім серцем, намагається слідувати Його вченням і ніколи не відступиться від Нього: ні заради кар’єри, ні заради слави, ні задля становища в суспільстві. Така людина не зможе навіть помислити життя без Господа. На першому плані у неї інші цінності ніж у егоїстичного кар’єриста. Але це не означає, що людина, яка живе за заповідями Господа, не може нічого добитися в сучасному світі, як запевняють деякі психологи. З вірою і любов’ю до Господа людина легко подолає всі життєві труднощі. Адже вона відчуває себе захищеною Вищою Божественною Силою. Божественна любов вкриває і зігріває його. Любов до Бога — запорука щастя людини.

Слід враховувати, що Любов до Господа повинна бути вище будь-яких людських амбіцій. Коли людина віддає свою любов Богові, у неї відбувається переоцінка цінностей, вона піднімається на новий щабель духовного розвитку. Все, що було для неї необхідним раніше, здається суєтним і марним.