Твір на тему: «Якою я бачу Україну в 2500 році»



Є три речі, на які можна дивитися вічно: як горить вогонь, як тече вода і як наша країна прямує до кращого майбутнього. Оскільки я щирий патріот своєї держави й, до того ж, оптиміст і мрійник за натурою, у дві тисячі п’ятисотому році я бачу Батьківщину незалежною, суверенною, процвітаючою.

Коли я кажу про майбутнє України, перше, що спадає мені на думку, це вступ до Європейського союзу. Я вважаю співробітництво з європейськими країнами необхідною умовою розвитку нашої держави. І хоча теперішня влада не поспішає з цим, тягне кота за хвіст, як кажуть у народі, але я вірю, що за півтисячоліття ми таки станемо частиною цивілізованого світу.

Я хвилююся за долю нашої країни. Я хочу, щоб у майбутньому мої земляки по-справжньому жили, а не тільки виживали, щоб кожного дня вони посміхались і насолоджувались життям, щоб не рахували кожну копійку й не боялись безробіття та кризи. Я хочу високих зарплат і низьких цін. Я хочу, щоб гривня стабілізувалася, а кредити давали під низький процент. Хочу, щоб українські товари були найбільш затребуваними на закордонних ринках, щоб українські міста були зеленими та прибраними, а села — розвиненими й затишними. Звичайно ж, я хочу, щоб мої праправнуки ще встигли помилуватися українською мальовничою природою, цими оспіваними в піснях зеленими лугами й солов’їними гаями, щоб мали змогу вдихнути свіже, з легким ароматом свіжоскошеної трави повітря й скупатися в чистому озері. Хочу чесності й прозорості. Хочу миру й спокою… Так, зараз, на жаль, це все лише мої палкі бажання; так, на сьогодні нічого, крім природи, у нас немає, та й та переживає не найкращі часи… Але це обов’язково буде, я впевнений. Головне — вірити й рішуче йти до своєї мети, незважаючи на перешкоди. І як єврейський народ врешті-решт дістався Палестини, так і ми колись зробимо Україну маленьким раєм.