Твір на тему: «Українська ментальність, національний характер за повістю Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я»

У 1879 році було надруковано один з найкращих творів І. Нечуя-Левицького під назвою «Кайдашева сім’я». У цій повісті автор талановито зобразив повсякденне життя затурканих і неймовірно бідних українських селян. Слід сказати, що повість «Кайдашева сім’я» є глибоко реалістичним твором, герої якого, незважаючи на тяжку працю і нескінчені сварки, мріють і щиро кохають.

Відтворюючи повсякденне життя героїв повісті і роблячи це у хронологічній послідовності з усіма подробицями, І. Нечуй-Левицький докладно простежує формування характерів і розкриває причини формування їхньої психології.

Повість, сповнена народних дотепів, жартів, комічних ситуацій та сцен, починається спокійною епічно-ліричною оповіддю, яка потім набуває гумористично-сатиричного забарвлення. Твір І. Нечуй-Левицького будується за принципами нагнітання ситуацій і сцен, які немов напливають одну на одну. Комізм оповіді підсилюється тим, що в основі відображеного у творі конфлікту лежать нікчемні по своїй суті причини. Та якими б вони не були нікчемними, їх не можуть уникнути ні представники старшого, ні представники молодшого покоління сім’ї Кайдашів. І. Нечую-Левицькому вдалося уміло показати, що корінь зла цих проблем таївся в потворних, неприродних формах побуту і умовах дрібновласницького соціального ладу.

Українська ментальність і національний характер, зображений у повісті І. Нечуя-Левицького «Кайдашева сім’я», породжений тогочасним життям, невідповідністю між нікчемною метою і великою енергією, яка втрачається на втілення у життя цієї мети. Письменник майстерно висміює дрібновласницьку ідеологію і таврує рабські звички українських селян, які призводять до індивідуалізму і здичавіння представників селянства.

Із серії комічних та потішних пригод у повісті виростає трагічна, але реальна по своїй суті картина життя українського селянства, забитого, темного, роз’єднаного пореформеними сварками за власність і віками панщини. Мабуть, саме тому й руйнуються вироблені здавна морально-етичні норми та старі патріархальні устої. І. Нечуй-Левицький стверджує, що духовна роз’єднаність є саме тим лихом, яке отруювало повсякденне життя селянських родин. Мабуть, саме тому, не враховуючи моральні норми, син дозволяє собі підіймати руку на батька, невістка навіть вибиває око свекрусі, а рідні брати стають один одному ворогами.

У своїй повісті «Кайдашева сім’я» видатний український письменник І. Нечуй-Левицький з великим талантом розкрив найгірші внутрішні суперечності патріархального українського села, його дрібновласницьку ідеологію та індивідуалізм. Неймовірно люблячи своїх співвітчизників, співчуваючи важкій долі українського народу, письменник вважав своїм обов’язком нести правду у народ і будити українців від апатії та тяжкого сну, що були викликані злиднями і довгими десятиліттями кріпосницького гніту.