Твір на тему: «Вчитися ніколи не пізно»

Я повністю погоджуюся з тим, що навчатися ніколи не пізно, адже й так, сама того не підозрюючи, людина вчиться постійно. А якщо хтось цього не дотримується, то він багато втрачає, бо наука постійно розвивається і йде вперед, як і наше життя. Виходить, що не треба соромитися, коли одразу не отримав вищу освіту і вступаєш до вишу після тридцяти чи сорока, не слід соромитися й отримувати другу вищу освіту навіть у пенсійному віці.

Добре, коли людина розуміє, що їй треба вчитися, коли вона згодна подолати усі перешкоди заради того, щоб отримувати нові знання. А ось коли людина ставиться до освіти прагматично, коли вважає, що щось зі знань їй знадобиться у житті, а щось ні, коли не розуміє цінності знань — це справжня біда. Отож треба вчитися усе життя, вчитися усьому, а не вибірково, адже ніхто не може передбачити, які знання допоможуть у подальшому житті, а які ні.

Підтвердженням того, що вчитися ніколи не пізно, в українській літературі може бути повість «Талант» С. Васильченка, героями якої письменник зробив звичайних вчителів. Хоча вони вже викладають у школі, але не зупинилися на цьому. Герої повісті прагнуть здобути університетську освіту і тому присвячують підготовці до вступних екзаменів увесь вільний час, приносячи в жертву відпочинок і розваги.

Не менше яскравих прикладів можна знайти і в реальному житті. Слід сказати, що у наш час неабиякої популярності освіта набула серед людей зрілого віку. Це не випадкова вікова примха, а свідома й сформована потреба людини з активною громадянською позицією отримати якомога більше знань. Такі люди викликають справжнє захоплення, бо для них у цьому й зосередився сенс життя. Ніхто з цих людей не скиглить і не розповідає про те, що пора на цвинтар, що вчитися у такому віці немає сенсу. Проживши більшість свого життя, такі люди добре розуміють, що вчитися значить завжди сподіватися на краще, будувати плани на майбутнє і продовжувати жити повноцінним життям.

Отже, вчитися ніколи не пізно.