Твір на тему: «Мої роздуми про новелістику Григорія Косинки»

Твори Г. Косинки привернули до себе увагу одразу після того, як з’явилися у друкованому вигляді. Першими його літературними спробами були новели, які дали змогу констатувати, що автор прилучився до традицій модерну та новелістики. Як митець художнього слова, Г. Косинка досяг найбільшої своєї сили в середині 20-х років минулого століття, його творчість у ті часи набула реалістичної чистоти, а сюжети творів черпалися з окремих життєвих мотивів, що з часом стали всеохоплюючими. Більшість новел Г. Косинки були художніми роздумами про випробування кожної окремої людини й українського народу взагалі в часи післяреволюційного розбрату.

Традиційним для художньої мови Г. Косинки стали образні фразеологізми, лаконізми усної оповіді, ситуації, позичені з народних джерел. У своїх творах письменник постає рупором національної свідомості, в якій він передає найтонший душевний рух української людини. У Г. Косинки переважає драматичний та епічний початок з залученням ліричних барв.

На жаль, тільки зі смертю Г. Косинки в українську літературу увірвався суто драматичний, реалістичний напрям художнього осмислення життя. Його відродження почнеться тільки через довгих тридцять років, і своє відтворення цей напрям знайде в творчості письменників-шестидесятників, зокрема Г. Тютюнника. Тоді ж і був започаткований процес повернення в літературу чесного і гідного імені Г. Косинки.

Отже, новели талановитого українського письменника Г. Косинки стали відтворенням проблем загальнолюдських стосунків періоду Громадянської війни. У своїх творах письменник прагнув допомогти своїм співвітчизникам у розумінні безмежної цінності людського життя. Ні бідняк, ні куркуль у Г. Косинки цього не встигли збагнути, вони так і залишилися в пошуках.

Новелістика Г. Косинки — це відтворення найголовніших проблем українського народу часів громадянської війни. Адже письменник прагнув у своїх творах допомогти українським селянам зрозуміти цінність людського життя. Герої новел Г. Косинки пізнають розчарування і сподівання, трагедії і драми. Автор стверджує, що моральні цінності здатні надати людям сподівані ними блага.

Малюючи людську ненависть, ворожнечу і кровопролиття, підкреслюючи усю трагічність сподіяного, Г. Косинка дає нам змогу зрозуміти, що справжню цінність повинне становити людське життя, материнство, любов, згода, злагода і мир.