Твір на тему: «Ідея соборності та незалежності України» за романом Пантелеймона Куліша «Чорна рада» (варіант 2)
Протягом усього свого існування український народ був змушений відстоювати своє право на власну державу. Численні бої та війни неодноразово були описані в літературі. Проте вперше саме історичний роман зумів відтворити Пантелеймон Куліш. Письменник описував події 1663 року, періоду, коли Україна мала серйозний шанс возз’єднатись і вийти на рівень європейських країн.
Пантелеймон Куліш ввів у свою історію декілька сюжетних ліній. Це і тема стосунків у сім’ї, кохання, справжньої дружби, благородних прагнень та безчесних бажань. Але в центрі висвітлених подій стоїть ідея соборності та незалежності України. Головним персонажем виступає наказний гетьман Яким Сомко, який своїм образом символізує надійного та чесного українця, що бажає для своєї нероздільної країни світлого майбутнього. Він готовий покласти голову в боротьбі за соборність України, проте навіть не здогадується, що його щирі прагнення обернуться поразкою. Наказний гетьман був впевнений, що його патріотичні наміри підтримають інші — не тільки інтелігенція та національно свідома верства населення, а й простий люд. Проте в України, як перспективно могутньої та багатої держави, завжди було чимало ворогів. Одним із таких підлих противників утворення соборної демократичної країни був Іван Брюховецький. Оцінивши ситуацію, можна впевнено ствердити, що він є антиподом Якима Сомка. Брехнею та хитрощами, визначивши слабкі місця простого люду і продумано ними зманіпулювавши, Іван Брюховецький отримав велику підтримку, а згодом і булаву, якою розправлявся в своїх цілях.
У випадку з несподіваною перемогою кошового гетьмана варто відмітити наступне: своїм романом Пантелеймон Куліш хотів наголосити на тому, що важливі для держави рішення повинна приймати саме освічена верства населення, люди, які здатні тверезо оцінити політичну ситуацію і прийняти правильне рішення на основі глибокого аналізу, а не поверхневого враження.
З сумом ми сьогодні спостерігаємо, що історія повторюється. Можна з легкістю провести паралель між подіями, описаними в «Чорній раді» 1663 року та тими, які трапились під час Революції Гідності у 2014-му. Як і в період Руїни, так і тоді українці були змушені вирішувати, як жити далі. Водночас вони зробили неправильний вибір, були обмануті і незадоволені діями людей, які прийшли до влади і вирішили, що мають право вирішувати їхні долі. І в 1663, і в 2014 Росія намагалась стати на заваді побудови незалежної України. Не змінились і глибинні бажання простих людей — жити завтра трохи краще ніж вчора.
Іноді говорять, що незалежність далась сьогоднішній Україні надто легко у вирі подій 1991 року, і саме тому українські солдати змушені відстоювати її зараз. Та чи так це? Чи можна стверджувати подібне, проаналізувавши сотні років нашої історії? Кожен сам повинен дійти до істинної відповіді, і, сподіваюсь, мораль, закладена Пантелеймоном Кулішем у «Чорній раді», допоможе у цьому.