Твір на тему: «Образ Софії Київської» за романом Павла Загребельного «Диво»

Де сьогодні шукати витоки незвичайної духовності українського народу? Звичайно ж, в його прадавніх коренях, його історії, літературних і архітектурних творіннях. Таким видатним творінням є і Софіївський собор у Києві, який було збудовано десять століть тому, а його куполи ще й зараз кожний ранок вітають сонце. Софія Київська — це могутній символ духовного єднання нації, втілення слави і таланту, сили і мудрості, величі українського народу.

Величний образ Софіївського собору, справжнього архітектурного дива, яке «ніколи не кінчається і не псується», яскраво змалював у своєму романі «Диво» видатний український письменник П. Загребельний. Цей собор настільки схвилював митця, що він просто не міг не звернутися до сивої і далекої історії.

Завдяки роману перед читачами зламуються глухі паркани, що роз’єднують сучасне і минуле, звучать у творі одвічні загальнолюдські питання життя і смерті, тлінного й вічного. Бо для кожного з нас вивчати історію свого народу — це думати про своє майбутнє.

У своєму романі «Диво» П. Загребельний утверджує думку про те, що наші пращури не тільки були майстрами «на всі руки», а й людьми з високою духовною культурою. І це передусім западає в душу і полонить читачів. Автор роману ставить запитання: «Чи можна втекти від справжньої краси, побачивши її хоча б раз?». Чи можна знищити цю красу? Звичайно ж, ні! І такою вічною і незнищенною у своїй красі залишається Софія Київська: «Цей собор вже з першого дня його існування, певно, мало хто вважав за житло для бога — він сприймався як надійний притулок людського духу, і кожен намагався стерти його з земної поверхні, але собор стояв, несхитно, вічно, так ніби не збудований був, а виріс із щедрот київської землі, став її продовженням, гучним її криком, її співом, мелодією, барвою. Диво!».

Зодчим цього архітектурного дива був Сивоок, людина, яка прибилася до людей з глибини лісу, людина, яка побачила неповторну красу Києва, яскраві барви церкви Богородиці, що й пробудило сили на створення Софійського собору. Сивоок мав талант «від Бога», який прийшов до нього з невичерпних скарбниць народного досвіду, з глибин народної мудрості. Йому вдалося звести храм, якому в той час не було рівних у світі. І це диво, це величне творіння навіки прославило слов’янський народ і Київську Русь.

Софія Київська представляє собою не просто культову споруду. Цей собор є символом незнищенності і незламності української нації. І ми, сучасне покоління, повинні пишатися цією безцінною перлиною, повинні доземно вклонятися її творцям. Адже Софіївський собор у Києві — це оберіг наших душ і нетлінна святиня українців.