Твір на тему: «Я читаю Василя Симоненка»

Частіше усього складається так, що на долю найкращих, найталановитіших людей випадає багато випробувань, і їхнє життя уривається трагічно й неочікувано. Так склалося і з життям талановитого українського поета Василя Симоненка. Мені завжди подобалися його вірші, а після знайомства з його біографією має ставлення до цього митця, до його творчості склалося остаточно. Поетові судилося прожити занадто коротке, але дуже насичене життя. Його обірвала передчасна смерть.

Знаючи долю В. Симоненка, зовсім по-іншому сприймаєш його творчість. Зовсім по-іншому сприймаються рядки з такого, наприклад, вірша, як «Ти знаєш, що ти людина?», де є важливе для життя кожної людини попередження:

«Жити спішити треба,

Кохати спішити треба,

Гляди ж — не проспи!».

І дійсно, будь-кому з нас не дано знати заздалегідь свою долю, і ніколи не відомо, скільки йому відміряно на цьому світі, але слова «жити спішити треба» звучать, як пророцтво, коли згадуєш, як рано обірвалося життя автора цієї поезії.

Уся творчість В. Симоненка вирізняється вірою в людину і любов’ю до життя, постійним рухом, прагненням горіти, розвиватися й постійно дізнаватися щось нове. А своє бачення життя поет викладає у вірші «Гей, нові Колумби і Магелани!». Найбільшою насолодою і найбільшою цінністю для поета є відкриття нових горизонтів і пізнання нового. Поет питає:

«Хто сказав, що все уже відкрито?

Нащо ж ми народжені тоді?».

Ось і виходить, що сенс життя ліричного героя В. Симоненка — це відкриття нового.

Спостерігається безмежна любов до життя і в інших поезіях цього талановитого майстра. Більшість з них пронизана гуманістичним пафосом. Автор стверджує, що народитися людиною — це далеко не все, а більш важливо стати людиною. Та все одно ще з народження кожна людина є унікальною, у кожної своя мука й посмішка, неповторні і цілі кожної особистості.

«Жоден вітер сонця не остудить,

Півень землю всю не розгребе!

Україно! Доки жити буду,

Доти відкриватиму тебе.

Мріяти й шукати, доки жити,

Шкварити байдужість на вогні!..

А якщо відкрию вже відкрите,

Друзі! Ви підкажете мені».

Мова поетичних творів Василя Симоненка образна і жива, а за його словами ніби вгадується чистий, красивий, емоційний голос автора.

Читаючи твори В. Симоненка, розумієш, що для нього було головними цінностями у житті: зв’язок з родиною, рід, Батьківщина, саме життя, сповнене подій та емоцій, насичене та осмислене. Читаючи В. Симоненка, розумієш, що треба не тільки більш уважно ставитися до своїх життєвих принципів, а й сповнювати своє життя бажанням відкривати нове і творити, сповнювати його енергією та поспішати жити!