Твір на тему: «Чому людина перетворилася на комаху» за новелою Франца Кафки «Перевтілення»

Головний герой новели Франца Кафки «Перевтілення» Грегор Замза за своїми постійними турботами про батьків та сестру не мав ні друзів, ні будь-яких інтересів, окрім роботи. Одного разу він прокинувся і побачив, що перетворився на огидну комаху з крильцями та ніжками. Опинившись у такому безпорадному стані, Грегор став згадувати свої успіхи у минулому. Колись він виконав громадський обов’язок і віддав борг рідній країні, відслуживши якийсь час у армії, про що нагадувала фотографія, на якій він був зображений молодим лейтенантом, що стояв, «поклавши руку на ефес шпаги, безтурботно усміхаючись і вселяючи повагу своєю виправкою та мундиром».

Відразу після служби в армії Грегор був змушений влаштуватися комівояжером, бо в батька накопичилося багато боргів, яких той не міг віддати. Ця робота виявилася дуже важкою, і Грегор майже увесь час проводив у дорозі: «Жахлива їзда, морока з пересадками, нерегулярна погана їжа, щораз нові, чужі, байдужі люди». Йому щодня доводилося вдосвіта вставати і стрімголов бігти на вранішній п’ятигодинний поїзд до станції, незважаючи ні на пору року, ні на погоду. За свою п’ятирічну службу Грегор ні разу не брав лікарняного, не жалівся і не прогулював навіть тоді, коли почував себе недобре. Він просто не бажав звертатися до лікаря, який усіх, хто приходив до нього за допомогою, вважав абсолютно здоровими та просто ледачими.

Незважаючи не таку сумлінну працю, на роботі до Грегора ставилися нешанобливо і вимагали тільки, щоб він гарно працював і не порушував дисципліну. Не дивно, що вже тоді Грегор Замза нагадував комаху, бо не мав права голосу і не міг сам вирішувати свою долю. І хоча для управляючого Грегор завжди був «комахою», але новий вигляд підлеглого його дуже налякав.

Доведений байдужістю начальства і близьких до відчаю, Грегор все ще сподівався вмовити їх зглянутися на його теперішній стан, відчути допомогу і почути співчутливі слова. Та що могла вдіяти проти презирства, зневаги і байдужості потворна комаха? Хоча до свого перевтілення герой новели вважав себе повноцінним членом суспільства, вдячним сином і братом, та раптово все змінилося і виявилося, що все це ілюзія, обман. Він просто безпорадна істота, звичайна, хоча й занадто велика комаха, яка зазнала поразки у жорстокій боротьбі за право на життя.

Добре відчувається, що Кафка — песиміст, який не вірив у те, що людина може бути щасливою. Він був впевнений, що біда рано чи пізно приходить до кожної людини і тільки чекає слушного моменту, щоб її знищити. Та найскоріше ця біда приходить до тих, у кого не має підтримки рідних людей чи хоча б друзів. Автор не дає героєві новели найменшого шансу на зміну жалюгідного становища. Нам залишається лише співчувати людині-комасі, яка марно билася в тенетах життя та так і загинула.